Скривджені й нескривджені

Іван Нечуй-Левицький

Легенда індуська

1886 року.

Примітки

Вперше надруковано в газеті «Діло» (Львів) за 1892 р., ч. 4 – 6, 8 – 12, під псевдонімом «О. Криницький».

У Центральній науковій бібліотеці АН УРСР (шифр: І, 27832) зберігається список «Скривджених й нескривджених», зроблений з першодруку М. Венгжином – учителем української гімназії в м. Рогатині, з мовностилістичними виправленнями і доповненнями рукою І. Нечуя-Левицького. Письменник хотів умістити твір у IX томі своїх «Повістей й оповідань» (вийшов 1914 р. в Києві). На першій сторінці списку вгорі він зробив помітку: «В IX том». З невідомих причин у цьому томі «Скривджені й нескривджені» опубліковані не були. За цим списком твір надрукований у IV томі Творів І. С. Нечуя-Левицького (Держлітвидав, К., 1956). Це ж джерело взято і для даного видання.

У першодруку головних героїв звали Омар і Амброзина. Готуючи друге видання, І. Нечуй-Левицький змінив їх імена на Саіб і Паміра.

В нашому е-перевиданні розділам дано назви для орієнтації у змісті. У Нечуя-Левицького вони мали тільки римську нумерацію.

Повість показує незнання Індії. Мечеть, куди ходив Саіб (виходить, мусульманин) – несумісна із брамінами, які були його радниками. Араби не знають власного імені Карапет, натомість це ім’я носить , і так далі. Але все це – пусте. Головне, що І. Н.-Л. хотів донеси до читача соціалістичну доктрину: треба відібрати у багатих їхнє багатство і розділити між бідними. І тоді все буде добре. Ну, всі соціалісти того часу в це вірили, і наш автор також.

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 6, с. 101 – 139.