Гостра стаття
Володимир Самійленко
Якось я собі з обіду
До кав’ярні йшов на каву,
Як прийшло мені натхнення
Написать статтю цікаву.
І цікаву й дуже гостру.
Га, тепер я буду смілий!
Всіх одчищу як годиться,
Щоб одразу поніміли.
«Хлопче! швидше кави шклянку
Та перо мені й чорнило!»
(Тут нема чого баритись,
Як натхнення прилетіло).
Каву набік відсуваю,
Папірцю дістав шматочки,
І пішли собі з-під пальців
Все нові, палкі рядочки.
Що рядочок, то мов шпилька,
Кожне слово б’є обухом.
Всім змололось обскурантам,
Що ворожим дишуть духом.
Єзуїтам тут найперше
Добре дав я на горіхи,
Та й тверді з статті моєї
Теж не матимуть потіхи.
Не ласкаво теж звернувсь я
До австрійського уряду,
Що поміг тому, що й досі
Наш народ зіставсь позаду.
Все це вийшло дуже гостре
І вельми патріотичне.
О, вагу велику має
В пресі слово енергічне!
Ну, тепер і до друкарні.
Молодець же я, нівроку!..
Але ще раз перегляну,
Як воно вражає збоку.
Гм… отут сторінка надто
Єзуїтам неприємна…
Тут виходить просто лайка.
Чи не єсть вона даремна?
Так, даремна: що тут думать?
Я її зовсім одкину;
То ж чернецтво: не годиться
Лаять ангельського чину.
Ну, а далі що? о, знову!
Біс би взяв мою відвагу!
Як же можна виявляти
До твердих таку зневагу?
Люд сторонній прочитає,
Докоряти всім нам стане.
Скаже: «Гляньте на русинів;
Мабуть, серце в них погане!»
Що тверді субсидій прагнуть,
То не дуже ще нечесне,
А різниця вся між нами
В тім, що в них ім’я двуесне.
Так, одкину й це, а краще
Напишу: в своїй господі
Ми бажаєм жити смирно
З усіма братами в згоді!
Ну, а далі що там вийшло?
Що це! дух святий при хаті…
Та за цю сторінку мало
Рік пробути в казематі.
Ні, вже краще все останнє
Зачеркну. Чого жаліти!
Боже! що б могли сказати
І тверді, і єзуїти!
А уряд? та він би, певне,
Наложив пеню на мене,
Ну й прийшла ж мені охота
Отаке писать скажене!
Ну, нічого: все поправлю.
Скину всяку одвічальність
І додам сторінок зо дві
Про міцну свою лояльність.
Примітки
Вперше надруковано в статті О. Тулуба «Матеріали до життєпису Володимира Самійленка» у виданні: За сто літ. – К., 1928. – Кн. 3. – С. 304 – 305.
Точна дата написання вірша не встановлена. Автор згадує, що написано його «за студентські часи». Зміст вірша вказує, що в ньому, як і в вірші «Патріота Іван», відбилися враження від поїздки до Галичини та Буковини влітку 1887 р.
Вірш вміщувався у виданнях 1958 та 1963 рр.
Подається за першою публікацією.
Тверді – москвофіли; називалися так тому, що нібито трималися тривкої староруської традиції (зокрема, правопис із 4>, ъ, який мав багатовікову історію), спроби народовських нововведень вважаючи при цьому «польською інтригою» тощо.
…в них ім’я двуесне – тобто і двома «с». Москвофіли означували свою мову, національність та ін., користуючись визначенням «русскій», зближуючи ці явища і російськими за походженням. Народовці та всі інші, що не визнавали москвофільських поглядів, вживали відповідно визначення «рускій» (або «руський») – від слова Русь.
Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 118 – 119.