Поет-віршошкряб
Володимир Самійленко
Чи день минув,
Чи день настав,
І сонце світить ясно,
Й вітрець дмухнув…
Чи місяць сяв,
Чи зорі в небі гасли,
Поету все незгірше:
Він зараз пише вірші.
Чи він коха,
Чи розлюбив,
Чи знову закохався,
Чи десь гуля
й багато пив,
Чи, може, з ким подрався,
Поет папір вже лапа,
Схопив перо і… дряпа!
Бува, часом
Живіт болить
У бідного піїти,
Він же разом
Про мир строчить,
Що стражде без просвіти.
«Неправда всім панує», –
Він складно так римує.
От бідний люд
Хліб заробля
Роботою важкою,
Працює вік,
Щоб другі, бач,
Не зналися з нудьгою,
Працює так, що ледве дише.
«Любіть народ!» – він в риму пише.
От цілу ніч
Він п’є, гуля,
Доставши десь-то гроші,
Мота безліч,
Все пропива,
А вранці вже хороший
Він зладив вірш: «Працюй, роби,
На бій сміліш за правду йди!»
Женивсь піїт,
Забув весь світ,
Узявши гарну жінку,
Коли ж біда:
Втекла вона
Через яку годинку;
«Вже іншого кохає баба!..» –
Поет сатиру шкряба!..
Примітки
Вперше надруковано у виданні: Самійленко В. Твори: В 2 т. – Т. 1. – С. 264 – 265. Основою публікації був машинопис твору, що знаходиться у відділі рукописів ІЛ, ф. 78, № 537. При підготовці нашого однотомника там же (ф. 100, № 255) виявлено список вірша невідомою рукою, з незначними відмінностями проти тексту машинопису.
Список цього твору, як і вірша «По Шевченку», перебуває у фонді І. М. Белея, редактора газети «Діло» у 1884 – 1902 рр. У «Ділі» її 1893 р. було (вперше в практиці цієї газети) надруковано три вірші В. Самійленка – «До поета», «Сон» («Я бачив сон, немов…») та (в тексті інформації про похорон Л. І. Глібова) вірш, що пізніше одержав заголовок «Пам’яті Л. І. Глібова».
Зважаючи на те, що обидва вірші – «Поет-віршошкряб» та «По Шевченку» – записано етимологічним правописом, якого, на відміну від «Зорі» та «Правди», у 1893 р. все ще трималося «Діло», є певні підстави вважати, що вірші потрапили до І. М. Белея, в редакцію «Діла» чи в Наукове товариство ім. Шевченка не пізніше 1893 року (можливо, разом з віршами «До поета», «Людськість», «Сон», «Катам», з яких перший і третій друкувалися паралельно у кількох виданнях товариства; див. приміт. до цих творів).
Подається за рукописним списком (ІЛ, ф. 100, № 255).
Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 135 – 137.