Ідеальний публіцист

Володимир Самійленко

Він пише сміливо, не боячись нікого –

Слабого,

Усе, що вказує йому його натура

Й цензура.

Він може написать філіпіку завзяту

За плату;

Він скаже, що згола порядки всі лихії –

Чужії,

Що стогне ввесь народ, тяжким забитий горем, –

За морем.

Він біди згадує країв усіх нещасних,

Крім власних.

Він пише, як зробить, щоб став багатшим кожний

Вельможний.

Він хоче, щоб народ ізмалку міг навчатись –

Вклонятись.

Він прагне, щоб і пан придбав потрібні знання –

Здирання.

Не вміє він брехать і дурно гроші дерти –

По смерти.

1891 р.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зоря». – 1891. – Ч. 2. – 13 (27) січ. – С. 32. Підпис: В. Самійленко.

У вірші розроблено ту ж тему, використано ті ж прийоми, що й у вірші «Сміливий чоловік».

Вірш входив у збірку «Україні».

Подається за виданням 1906 р.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 125.