Пригода

Володимир Самійленко

Я над берегом пишним Дніпровим

Під кущами самотній сидів,

І в моїм гаманці шагреновім

Було цілих п’ятнадцять рублів.

Я сидів і дивився на воду

І про речі поважні гадав:

Про призначення людського роду,

Про значіння моральних об’яв.

Я казав: «Безперечно, людина

Є вінець для створіння всього;

О, якая чудова картина

Його розум, моральність його!»

І я став на сю тему гадати,

І не міг я втриматись од сліз,

І щоб хустку до носа дістати,

Я в кишеню рукою поліз…

Але… гвалт! де ж гаман мій подівся?!

І я сльози ще дужче пустив,

Головою на руки схилився

1, засмучений, так говорив:

«Хоч людина chef d’oeuvre у природи,

А злодюга – створіння вінець,

Але… нащо ж робить такі шкоди

І навіщо тягти гаманець?!»

1888 р.

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З поезій Володимира Самійленка». – С. 37-38.

Вірш входив у збірку «Україні». Подається за виданням 1906 р.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 121.