Всеросійське свято

Володимир Самійленко

(Коронація)

За дозволом від цензури

Русь єдина звеселилась,

Заквітчалась прапорцями,

Каганцями засвітилась.

За дозволом від цензури

Ввесь народ кричить, як дикий:

«Слава нашому цареві!

Слава, батьку наш великий!»

Близькі до народу власті

Зблизились ще більш… до тіла,

Заохочуючи в спину,

Щоб юрба ще більш раділа.

І республіки далекі,

Що за волю стать готові,

Відпоручників прислали

Поклонитись батогові.

І пиячить, і гуляє

Русь, немов несамовита.

Підбодрилась і особа,

З ласки божої не вбита.

Щоб віддячити підданих,

Маніфест особа пише:

«Всяк, не вбитий нами досі,

Хай собі потрошку дише.

Повернути всіх повстанців

(Що в Сибіру вже померли).

Дарувати всім податки

(Що за день старанно здерли).

З кого зідрано вже шкуру,

Вдруге шкури не здирати.

Наш сенат ту нашу волю

Має розпублікувати.

Дуже раді ми з любові,

Що піддані нам явили,

Як шість тисячів народу

Нам на славу задавили.

За таку лояльність люду

Мертвих кажем поховати,

А котрі не додавились,

Тим по шклянці пива дати».

Примітки

Вперше надруковано у виданні: Червона квітка. Збірка віршів. – Львів, 1905. – С. 29 – 30. Підпис: Іваненко.

Вірш входив у збірку «Україні», 1918 р., де одержав підзаголовок «Коронація».

Подасться за цим виданням.

У вірші сатирично зображено події, пов’язані з коронацією царя Миколи II («особа, з ласки божої не вбита»), що відбулась 18 травня 1896 р. в Москві, зокрема стихійний наплив мас народу на Ходинському полі, що призвів до катастрофічної давки; спародійовано законодавчі акти нового самодержця перших років царювання та ін.

Сенат – вищий урядовий орган у царській Росії, що контролював судочинство, дотримання законів різними інституціями та вищими службовими особами.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 138 – 139.