Лист до Петра Ротача

Герась Соколенко

Любий Петрусю!

Вчора дружина Ол. Веретенченка [1] розповіла мені про тебе і, переді мною постала постать трагічно-сумного юнака-поета з Сумщини. Сьогодні рішив написати тобі кілька слів і поздоровити тебе з великим українським святом – Різдвом та Новим роком.

На святки був у вид. «Зол. пер.», де бачив Мих. Ситника (видав три збірки поезій на Україні і зараз одну готує), Ол. Веретенченка, гумориста Ол. Сосулю (книга гуморесок «Рябі штани») та О. Маляра-Миргородського. Трохи підбадьорили. Здав дещо до друку. Був вечір, читали свої поезії М. Ситник і Ол. В-ко («Запор. Різдво»).

Отримав листи від Л. Полтави, Г. Черінь [2] і Й. Дудки [3]. Полтава пише, що його можуть забрати в табір, чого він дуже боїться. Написати нового нічого не спромігся. Більше читаю. На наше Різдво, знов їду в Катовіце (вид. «З. П.»). Про свої враження напишу. Пиши і ти, дорогий мій. Все пиши. Висилай свої нові поезії. Чекаю.

З привітом

Твій Герась

[одержано 23 січня 1945 року]

1. Дружина Веретенченка Надія рано померла. Поет присвятив їй книгу віршів «Заморські вина» (1974). – примітки до листа зроблені покійним П. Ротачем.

2. Ганна Черінь (нар. 1920) живе в Фльориді.

3. Йосип Дудка (1916 – 1990) був другом Л. Полтави, разом навчалися в сільській школі на Роменщині, а потрапивши до Німеччини, підтримували між собою листовний зв’язок.