Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Чорноморська поема

Герась Соколенко

І.

Холодна ніч,

Весіння ніч —

Синіх птиць.

І ми пливемо від границь

Почувши моря клич.

Пливем до дальніх берегів

Під сурмами вітрів.

В повітрі мають прапори…

Грай море, говори!

Вперед,

До світлої мети

Напроти бур лети —

За п’ять світів,

За сто земель —

Наш грізний корабель!

До краю дійде, до кінця,

Кермо держить рука,

У нас безжалісні серця

І молодість палка.

ІІ.

Зацвітуть угорі альбатроси

Сивим помахом бронзових крил

І прославлену пісню матроси

Понесуть на полотнах вітрил.

Хвилі вдарять все чаще і чаще,

Розколишуть на морі туман,

І кусатиме губи від щастя

Синьоокий стрункий капітан.

Зброя, вмита промінням блискучим,

Повертатиме жерла на Схід,

І всміхнешся ласкаво із кручі

Ти, рукою махаючи вслід.

І, втираючи радісні сльози.

Не забудеш, як з палом чуття

На борту поклялися матроси

Полягти в боротьбі за життя.

ІІІ.

Я не перший співаю про зорі,

Не останній несу їм хвалу.

Б’є у берег розбурхане море,

Розбиває ґранітну скалу,

Над руїнами крик альбатросів,

Під руїнами стогне земля:

Тут колись непокірних матросів

Розстріляв капітан корабля.

Це було у двадцятому році,

Біля цих голубих берегів.

Насідали на кожному кроці,

Не позбутись ніяк ворогів.

Було море тоді, як сьогодні,

Розливаючись, наче вино.

Проковтнуло у чорну безодню

Непокірних матросів воно.

ІV.

Через хвилі білопінні —

Сивину —

Корабель наш грізний лине

В далину.

Не страшні йому бурани,

Шторм і шквал.

Чуєм ми, як кличе рано

Наш сиґнал.

І на палубу виходим

Всі ураз.

Хай встають бурхливі води

Проти нас.

Ми пройдемо через море —

Океан.

Нас веде вперед суворий

Капітан.

Він вдивляється у далі

Голубі.

Б’є у борт в шаленім шалі

Шторм-прибій.

Десь у небі, небі синім

Чайки лет.

Корабель наш грізний лине

Уперед.

Він проходить через море —

Океан,

І веде його суворий

Капітан.

Другий розділ первісно був написаний як окремий вірш.