Пророк

М. Ю. Лермонтов
переклад Михайла Старицького

Відколи вічний судія

Мені натхнув пророчу славу,

В очах людських вбачаю я

Злоби і кривд стягу криваву.

Розповіщать я всюди став

Науку, правду та любову,

А люд братерній привітав

Мене камінням за ту мову.

І на чоло я скинув прах,

Утік од людського порога,

Та старцем в пущі, наче птах,

Годуюсь ласкою від бога.

Учувши з неба заповіт,

Мені слугує й звір у борі,

І з неба шлють мені привіт

Ласкавим променем всі зорі.

Коли ж проз бучні городи,

Бува, я крадуся часами,

Шепочуть дітям там діди

І усміхаються вустами:

«Дивіться! От зразок для вас!

Він докоряв усім нам згола;

Дурний, хотів запевнить нас,

Що ним господь святий глагола!

Глядіть на старця ж ви того, –

Який блідий, худий, убогий,

Як з туги гнеться, босоногий,

Як зневажають всі його!»

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 12 – 13. Друкується за цим виданням. Переклад поезії «» (1841 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 281.