Родовище

М. Ю. Лермонтов
переклад Михайла Старицького

Люблю я рідний край коханням незвичайним,

Його не здужає зламати й розум мій.

Ні слава, надбана кривавим рабуванням,

Ні самовіри гордий супокій,

Ні давньої доби перекази святії –

В мені не зворухнуть одрадісної мрії.

Проте люблю – і сам не знаю чом –

Його степів хвилястих коливання,

Його лісів темрявих шепотання

І морем геть розливи рік кругом;

Люблю в повозці я летіти між узбочин

Очима втомними пронизувати млу

І радісно стрічать, гадаючи про спочин

Тремтячі вогники по сумному селу.

Люблю я на стерні од диму сизі хвилі,

В широкому степу ночівлю чумака,

І серед жовтих нив часами на могилі

Білесенький гайок з березняка.

І не відому всім я в серці чую втіху,

Як по токах селянських завізно;

Як очеретяну на хаті бачу стріху

Чи помережане й мальоване вікно;

Або смерком погожим в які свята

Я б цілу ніч дивився залюбки,

Як поплавом танок ведуть дівчата,

Як гопака сажають парубки!

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 126 – 127. Друкується за цим виданням. Переклад поезії «» (1841 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 281 – 282.