Сусіда

М. Ю. Лермонтов
переклад Михайла Старицького

Хто б ти не був, сусідо мій сумний,

Люблю тебе, як друга літ коханих, –

Тебе, товаришу нежданий по кайданах!

Хоч долі жарт лукавий, навісний

Мене навіки роз’єднав з тобою –

Тепер муром, а потім таїною.

Коли, бува, вечірньої доби

Крізь грати ці, немовби на прощання,

Вмираючи, несе мені вітання

Світ сонячний, рожевистий, слабий,

І вартовий, обпершись на рушницю,

Дріма, гадаючи про давнюю билицю, –

Тоді, чоло схиливши ік стіні,

Я слухаю – і в тиші мовчазливій

Лунають ясно твої співи;

Об чім вони – не знаю, а сумні,

Повнісінькі нудьги й тяжкого лиха,

Як сльози, ллються, ллються стиха.

І молодощів образ дорогий

Мені зрина, як чарівная мрія,

Скриляється закохана надія,

І вибуха знов полум’я жаги,

Та кров кипить, – а із очей чергою,

Як одгуки, сльоза ллє за сльозою!

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 127 – 128. Друкується за цим виданням. Переклад поезії «» (1837 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 280.