Мара

О. С. Пушкін
переклад Михайла Старицького

Хмара хмару крутить, гоне,

Місяць потай вирина,

В сніжній хвилі світло тоне,

Смутне небо, ніч смутна…

Іду, їду… дико в полі,

Дзвоник плаче – дзень-телель!

Страшно, страшно мимоволі

Серед безвісних пустель!

«Гей, рушай!» – «Катма є мочі,

Коням, пане, тяжко страх;

Хуга б’є мені у вочі;

У заметах згинув шлях, –

Збились… Ex, тропа змилила,

Що подієш в ніч сліпу:

Водить нас нечиста сила

Та кружає по степу!

Гляньте: ген голосить, грає,

Приска, свище, наганя;

Ось тепер у прірву пхає

Торопленого коня;

Там небулою верствою

Замаріється мана,

Там іскриною малою

Мигоне в пітьмі й скона!»

Хмара хмару крутить, гоне,

Місяць потай вирина,

В сніжній хвилі світло тоне,

Смутне небо, ніч смутна…

«Ні, кружать, либонь, доволі –

Сил нема!» – і дзвоник змовк,

Стали коні… «Що то в полі?»

«А я знаю? Пень чи вовк!»

Хуга грає, хуга плаче,

Коні точаться назад…

Ген нечиста сила скаче –

Мов свічок тих цілий ряд…

Коні з храпом знов пустились,

Дзвоник брязнув – дзень-телель!

Бачу: темні сили збились

В білій млі німих пустель…

Неподобні, нечисленні

В блимах місячних, вони

Закрутились, сили темні,

Наче листя восени…

Безліч їх! Куди вганяють?

Що там квилять на загуб?

Чи болотника ховають,

Чи справляють відьмі шлюб?

Хмара хмару крутить, гоне,

Місяць потай вирина,

В сніжній хвилі світло тоне,

Смутне небо, ніч смутна…

Гра нечиста сила роєм

В недосяжній вишині

І зловісним зиком-воєм

Душу шарпає мені!

Примітки

Вперше надруковано в газ. «Буковина», 1899, № 62. Друкується за збіркою «Поезії», К., 1908, стор. 88 – 89. Переклад поезії «» (1830 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 259 – 260.