«Святі пустельники і жени преподобні...»

О. С. Пушкін
переклад Михайла Старицького

Святі пустельники і жени преподобні,

Щоб думкою злітать в оселища загробні,

Щоб окриляти дух, стишати буйну кров,

Зложили тьму святих, благальних молитов.

Та жодна з них мені так серця не зрушає,

Як та, що панотець край врат царських читає

У дні жалобнії великого поста…

Її проказують із чулістю вуста,

Бо з тайників душі святиня вирікає:

«Життя мого владико й боже мій!

Дух празності, зневір’я і гризоти,

Дух заздрості до влади і гордоти,

Дух лихословія од мене геть одвій!

А дух сумирності, терпіння, та чистоти,

Та щирої любові світ-зорю

Даруй мені, о господи й царю!

Хай бачу я своїх гріхів мерзоти,

А братові осуди не даю!»

Примітки

Вперше надруковано в ж. «ЛНВ», т. VI, 1899, кн. 6, стор. 156. Друкується за цим виданням. Переклад поезії «» (1836 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 263.