До милої

Маркіян Шашкевич

Повій вітре, вітросеньку,

Там де тужит мила,

Нехай несут там пісеньку

Твої легкі крила.

Повій, вітре, в єй городець.

Де вінці сплітає,

Неси вісті, що молодець

Щире ю кохає.

Ой погладь ю, вітросеньку,

По єй личку білім,

Нехай знає єй серденько.

Що я єї милим.

Най не плаче, най не тужит.

Вже час ся зближає:

Прийде милий, приголубит

І з нев ся звінчає.

Примітки Ю. Романчука

Шашкевич оженився в лютім 1838 р. з Юлією Крушинською, донькою пароха в , в Жовківськім повіті (она пережила єго о більше як 40 літ).

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 26.

Примітки М. Л. Гончарука

Вперше надруковано в альманасі «Вінок русинам на обжинки», ч. 1, с. 104. Датується орієнтовно 1836 р.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 553.