Син любимому отцю

Маркіян Шашкевич

Гадка моя, як буйний весною вітрець,

Зводиться, легким крильцем злітає,

Несесь сторонами в далеч, де отець,

Голубонько сивий, пробуває.

Живе в печалі. Боже! коли б в радості

Вік тихо, весело єму проживати,

В гаразді, здоровлю, в любой солодості

Цвітами щастя життя огортати.

Отче, ох отче! Сли ся мені придало

Дні життя твоєго полином згірчити,

Сли коли око твоє жалем запало,

Сли-м був нещасен серце закервлити,

Прости ми, отче, прости! Бач, я ся каю,

Жалем серце бідне моє прозябає,

Твої ноженьки сльозами зливаю,

Ах! прости синові, най не загибає.

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 23 – 24.

Примітки М. Л. Гончарука

Вперше надруковано у «Вестнике Народного дома», 1905, № 4, с. 55 – 56.

Автограф зберігається в ЛНБ, архів М. Шашкевича, п. 1, од. зб. 31.

Прости ми, отче, прости! Бач, я ся каю… – У вірші відбились настрої і переживання поета, викликані складними обставинами життя в період навчання у Львівській семінарії. Як відомо, на початку 1830 p. М. Шашкевича було виключено із семінарії, найвірогідніше за вільнодумство, а батько, на утриманні якого було ще шестеро дітей, звинуватив сина в легковажності і відмовив йому у будь-якій матеріальній допомозі. Вірш, очевидно, був написаний ще до повторного прийняття М. Шашкевича в семінарію, яке відбулося восени 1833 p., вже після смерті батька.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 549.