Голос галичан

Маркіян Шашкевич

в 67 день рождества Франца І, цісаря австрійського

Що ти за краса всім світом зацвіла?

Ци сонце ясне з-під небес стулило?

Ци небо звізди на землю спустило?

Ци зоря ранком землев ся розплила?

Не сонце, не звізда, не ясна зоря то.

Народи велике днесь святкуют свято.

Куда мир веселий так приквапно скорит,

В одежах святочних всякий ся являє?

Ци труба ангела світ на суд скликає?

Ци Боян віщий князям пісні творит?

Не пісні Бояна, не труба ангела.

Усердна подяка в храм народи звела.

Що то за голос світом розлягає?

Ци ангелів пісня плине воздухами?

Ци чудними море грає голосами?

Ци соловій-птиця весну розвиває?

Не ангел, не птиці піснь чудную творят,

Народи усердну молитву говорят.

Мудросте вічна, доброто прекрасна.

Що з віка водиш світи воздухами,

Що ублажает народи царями,

З котрими весь рід, вся сторона щасна:

Милосте безконечна. Ти жерело світа,

Ще царем Францішком в многа тіш нас літа!

Примітки Ю. Романчука

Властивий заголовок єсть: «Голос галичан в пресвітлий, прерадосний ξЗ [66] день рождества Императорськаго Величества Франца І, Цісара Австрійського. короля їх наймилостившаго».

В первісній редакції стояло:

5-6. Ци небо землю звіздами покрило? Зоря ли світом по землі сь розплила?

13-14. Не пісня Бояна, не труб то звуки. Се люди в храмі к небу взносят руки.

20. Народи всердний пацір враз говорят.

9 зд. Що ублажаєш царства все царями.

7 зд. О милость безконечна, жрідло світа.

Крім сего є ще інші поменші ріжниці.

67-а річниця імператора Франца (1768 – 1835) була 12 лютого 1835 р.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 20.