Наливайко

Маркіян Шашкевич

Що ся степом за димове густо закурили?

Чи то мрачка осідає, стеляться тумани?

Не мрачка то осідає, не туман лягає,

Гей, то ляхів сорок тисяч в поход виступає.

А в неділю на розсвіті полк козацький скорить,

Тогди молод Наливайко до коня говорить:

«Ступай, ступай, ворон коню, бистрими ногами,

Недалеко Біла Церков, йдуть ляхи за нами».

Гей, по степу віє вітер по густих бур’янах,

Гей, там блищать довгі списи в сивеньких туманах.

У Гуманю дзвонять дзвони і мир б’є поклони,

Надлетіли з чужих сторон чорнії ворони.

Збиралися козаченьки, радитися стали,

По далекій Україні посли розсилали.

А у місті Білій Церкві лиш звізди згасали,

Ударили з самопалів, і коні заграли.

Тогди постиг Наливайко, під ним кінь іграє.

«Гей, молодці, за свободу!» – до них промовляє.

Вздовж списами городили зелені байраки,

Уставляються по степу молодці-козаки.

Гей, там ляхів сорок тисяч, – дим в’єсь по болоні,

Від розсвіту аж до смерку ржуть бистрії коні.

Гей, там гримлять з самопалів, орють копитами,

Та степ кровця сполокала, зволочен трупами.

Гей, на степу густа трава, степом вітер віє,

Не по однім козаченьку стара неня мліє.

Гей, на степу сивий туман, кургани курились,

Не по однім козаченьку вдовиці лишились.

Тогди молод Наливайко зачав утікати,

За ним в погонь вражі ляхи, не могли здігнати.

А на Дніпрі на порогах плине чайків триста,

Вертайтеся, вражі ляхи, з соромом до міста.

Примітки Ю. Романчука

Наливайко – ватажко козаків в бою против поляків в рр. 1595-1596.

Біла Церков – над рікою Рось, на полуднє від Києва а на захід від Канева.

зачав утікати – по битві на урочищу Острий Камінь, де польський гетман Жолкевський козаків побив, але, понісши такой великі страти, не важився дальше гнати за ними, вернувся під Білу Церкву і просив короля о прислання більше війська і припасів.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 15 – 16.

Примітки М. Л. Гончарука

Вперше надруковано у здійсненому М. Возняком виданні творів М. Шашкевича: Писання Маркіяна Шашкевича, с. 2.

Автограф зберігається в ЛНБ, архів Народного дому, п. 13 од. зб. 106.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 549 – 550.