Згадка

Маркіян Шашкевич

Заспіваю, що минуло,

Передвіцький згану час,–

Як весело колись було,

Як то сумно нині в нас!

Святовида лиця ясні

За Лабою слов'ян чтив.

Купайловий танок красний

Царинами вітром сплів.

Гай ся на честь гарной Лади

Піньом дівиць розлягав,

Мир в подяці для Коляди,

Веселячись, снопи клав.

Над ярою Волтавою

Суд Любушин мир давав;

Над Дніпром-Славутицьою

Так Ярослав ся вславляв.

Поза білими водами

Білий гніздо орел вив,

А руськими сторонами

Дзвін вічовий гомотів.

Новгорода сила й слава

Світом цілим зголосла,

Києва золота глава

Під небеса ся звела.

Слави дочка величана

На світ цілий сіяла,

Піснь Люмира, піснь Бояна

Голосніше їй гула.

Нині думка йде сумненько,

Темним лісом гомонить,

За Дунай, за Дніпр туженько

Згадка журна лиш летить.

Понад Дністра берег крутий

Гамор галич розлягат,

Там сум душу хапле лютий,

В безвість гадка пропадат.

Городища де бували –

Днесь могили ся звели,

Богів храми де стояли –

Грехіт мохи поросли.

Поза води, поза тихі

З Славов гаразд пробував,

Загудівши, вихор лихий

І сліди їх позмітав.

Красна Ретра з Арконою

Пилом вічним припали,

Діти вірні з матерьою

Десь в безвістях ізчезли…

Де ворони ся злітають,

Колись славний стояв тин,

Тяжкі мраки днесь лягають,

Як на ногах татарин.

Щастя, гаразд з-під могили

Гомоном лиш залітат;

Як слов'яни колись жили –

Журна думка лиш згадат.

Із русина щирой груди

В побратимий летить край.

Побратимі де суть люди.

Поза Волгу, за Дунай.

Примітки М. Шашкевича

Святовид – бог слов’ян надлабських і надбалтицьких, виображаючий сонце. (Примітка М. Шашкевича.)

Святовид – бог слов’ян надлабських і надбалтицьких, виображаючий сонце.

Лаба – Albis fluvius.

Купайло – бог плодів земних. Опис обрядів Купайлових найдеш, крім інших, в «Истории Малой России» Дм. Бантыш-Каменского, ч. III, стр. 84, прим.

Лада – бог милості, ладу і женитьби або весілля: досі у нас пісні весільні зовуться «ладканя». (М. Ш.)

Коляда – бог миру і пировання. (М. Ш.)

Волтава – ріка в Чехах, доплив ріки Лаби, Moldau.

За княгині Любуші споминаються первий раз у чехів «Desky prawdodalne» зри «Kralodworsky rukopis»: «Soud Libusin».

Ярослав Володимирович (1019) зчинив збірку прав руських, знаному під іменем «Правди Руської».

Люмир і Боян – півці стародавної Слов’янщини, сей на Русі, той у чехів; зри Слово о полку Ігоря і Kralodworsky rukopis. (М. Ш.)

Ретра з Арконою – преславні городи у слов’ян над нинішним морем Балтицьким. (М. Ш.)

тин – твердогород, замок. Приміри: Приміри: Милятин, Гусятин, Рогатин, Чорнятин, Славетин і м. і. (М. Ш.)

на ногах татарин – Повідають люде, що татари, вертаючи з полоняним миром у свішо, коли ставали на нічліги, пов’язаним полонянцям лягали на ноги, щоб не повтікали. (М. Ш.)

Примітки Ю. Романчука

Славотицьою – так називаєся ріка Дніпро в давних піснях і думах.

грехіт – румовисько, дрібненьке каміння, сухе пруття поломане.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 9 – 11.

Примітки М. Л. Гончарука

Вперше надруковано в альманасі «Русалка дністровая», Будим (Будапешт), 1837, с. 61 – 64, за підписом: «Руслан Шашкевич». Текст супроводжувався авторськими примітками.

Суд Любушин… – У примітці М. Шашкевича йдеться про писані закони у стародавній Чехії і їх згадку в поемі «Любушин суд» із так званого «Зелєногорського рукопису» (у Шашкевича помилково – «Краледворського рукопису». Поет не знав, що «Краледворський рукопис», а також «Зеленогорський рукопис» є творами чеських філологів В. Ганки та й. Лінди, підробленими під стародавні пам’ятки, а вважав їх оригінальними пам’ятками давнього чеського письменства). Любуша – легендарна засновниця Чехії.

Слави дочка величана… – Мається на увазі широко відома на той час у слов’янському світі поема активного діяча чеського і словацького національно-культурного відродження Яна Коллара (1793 – 1852) «Дочка Слави». Твір Шашкевича певною мірою перегукується з поемою Коллара, зокрема з першими її трьома частинами, що вийшли друком у 1824 р. З неї Шашкевич запозичив, наприклад, імена давніх слов’янських богів та окремі географічні назви.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 551.