[Окрушки]

Маркіян Шашкевич

1. [Другові]

Відкинь той камінь, що ти серце тисне!

Дозволь, в той сумний тин

Най свободоньки сонічко заблисне:

Ти не неволі син!

2. [Руська мова]

Руська мати нас родила,

Руська мати нас повила,

Руська мати нас любила:

Чому ж мова єй не мила?

Чом ся нев встидати маєм?

Чом чужую полюбляєм?…

3. Вірительові

Перед зорями в люту непогоду

Розігралася душа молодецька.

Імив за керму та й чухнув на воду,

На буйне море, гей, кров молодецька.

А море бистре, гей, носит собою,

Кипит і б’єтся, аж страх ся здуває,

Вовня на вовню зводится горою,

Пре сила силу, плавця затопляє.

4. Товариська пісенька

Русин я си з роду, тим ся величаю.

Люблю просту щирість, храню руські нрави

Голубця си витну думку заспіваю,

Гостя почестую – то мої забави.

Примітки Ю. Романчука

Сей заголовок надав я, зібравши в-одно уривки і дрібні твори; назву взяв я з Федьковича.

1. Се конець вірша, який затратився а написаний був до щирого товариша М. Козановича.

2. Ci вірші подав Головацький в своїй статьї «Пам’яті Шашкевичу» яко уривок з «дуже красної думки», починаючоїся словами: Вздовж, поперек зійди світом.

4. Авторство сего вірша не єсть цілком певне.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 37 – 38.

Примітки М. Л. Гончарука

[2] – вперше надруковано в альманасі «Вінок русинам на обжинки», ч. 1, с. 57, у статті Я. Головацького «Пам’ять Маркіяну Р. Шашкевичу», без заголовка. Автор статті писав: «…шкода, що не можемо, ще одної привести дуже красної думки, починаючоїся словами: «Вздовж, поперек зійди світом…» От із неї кілька рядочків котрі тямлю…»

[3] – вперше надруковано у вид.: Невідомі писання Маркіяна Шашкевича. Написав д-р Ярослав Гординський. Коломия, 1911, с. 13, під заголовком «Вірителеві».

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 555.