Невинність

Невинности, душі красний рає!

О ти небесний ангеле спокою!

Як же щасливий чоловік з тобою,

А як нещасний, хто тя пострадае!

До нього боязнь, до нього сромота,

До нього грижа в’яжеся і злоба,

І не лишає до самого гроба,

Як ржа на ризах, як гниль із болота.

Но як крихка ти, перло дорогая!

Язик покуси зітре тя огидний,

День і ніч чає на тя лотр безстидний…

Уходи красна, уходи милая,

Біжи під знам’я спасенія мира.

Твій щит – молитва, твоя пристань – віра.

Примітки

Надруковано в альманасі «Отечественный сборник» (Відень), 1854 р., т. 2.

Подається за виданням: Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 48.