Похід Русі на Царгород

В року 907

Чи в Бескидах хмароломи,

Чи пороги крають громи,

Чи потрясся небозвід?

Ні в Бескидах хмароломи,

Ні пороги крають громи,

Олег двигнув Русь в похід.

Новгородці, радимичі,

Полочане, дреговичі,

І тиверців темний ліс,

І дуліби, деревляне

Враз з хорвати і поляни

Сяют щетью стальних спис.

Глянь, від Десни до Самари

Димить Дніпр мов степ в пожарі,

В мрачний пил веслом розбит;

А шляхами, долинами

Стогне земля під стопами

Ратних комонів копит.

Ржут комоні, плещут силави –

Гей куди ви, діти Слави,

Куди Олег богатир?

Перед вами Чорне море,

Чорне море – чорне горе,

Зазнали то Аскольд, Дир.

Не журися, м’яко в морі,

Світ сокола на просторі,

Бач Влахерни – Царгород!

Сонце к вежам луч потисло,

В грудях тьохло, в очах блисло:

Далій в танець, руський род!

Стерлись, пирхли Паликари,

Двори в згарі, церкви в згарі.

Відчиняйте ворота!

Буйні крила у сокола,

Згостить гнізда доокола,

Не вжахнеться буй-тур льва.

Плач в Софійській, як в день суда,

На колінах здвиги люда,

Дзвони виють в небо стон:

«Склави в мурах! гей, отроки,

Срібло, злото, паволоки

Несіть в окуп і поклон!»

По кровавім попелищі

Сум ся стелить, вітер свище

В недогарків бліду грань;

А на білім коню грає

Віщий Олег і приймає

Від гречина довжну дань.

І за себе, за Ігоря

Приняв клятву договора,

В пам’ять щит свій яснокрил

В вторій світа Цар-столиці

Силов стріли-лискавиці

К думним воротам прибив.

Примітки

Надруковано в альманасі «Вечерниці» (літературне письмо), Львів, 1863 р., т. 2.

ратні комони – війскові коні.

Влахерни – давна палата цісарів і церква при ній, нині є лиш останки з них.

Паликари – наймані жовнірі грецькі.

Льва – цісарем грецьким був тоді Лев VI.

Подається за виданням: Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 110 – 111.