Плуг і борона

Казка

Над потоком луг,

А на лузі плуг,

А сестриця борона

Обід йому винесла,

І сперлася на чепіги,

Наїжила зуби з пихи,

Задерла ніс до гори

І ну ж ся свари:

«То-сь ми газда, ай, ай, ай!

Поборикав такий край,

Поклав скиби якби двер,

Що би медвідь в них занер.

Заложуся, дармоїде,

Аж ту одно зерно зійде

Межи тим пирійом,

Що-сь попоров ринком.

А дується як сова!

Ніби то він голова

А я хвіст.

Чи то газді робить взріст?

Я то, я то, знають людт,

Де ся рушу, красно всюди,

Розчесано, заправлено

І з пирію вичищено,

Заділано рівно, гладко:

Чи правда, челядко?

О, де мій зуб лиш переліз,

Там нива як ліс,

І годуй же ще голоту!

Тьфу на таку роботу!»

А плуг поважно із боку:

«Нівроку, нівроку:

Но, сестричко, стій, не плюй,

Маєш цілец – попробуй!».

Втім цікава борона

Здубоніла як коза:

«Ну та що! ну та що!

Може брешу, скаже хто?»

І верглася мов бабец

На цілец.

І по траві, по мураві

Гиц, гиц, гиц,

Гиц, гиц, гиц.

А челядка в один стих

На цілий рот в сміх.

Бо як земля настала,

То борона не орала

І орати не буде;

Чи не правда, люди?

Примітки

Надруковано в альманасі «Домова школка. Додатокь до Вісника», Відень, 1854 р.

бабець, бабюк – риба дуже пажерлива.

Подається за виданням: Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 91 – 93.