Трудись і молись

Щасливий край,

Де обичай

Во трудах шукати слави;

Там вічна яр

І божий дар,

За голод нема обави.

І нива там

І купця крам

Золота родят доволі:

І ремесло,

Топір, весло

Не знают нужди, недолі.

Злоба, біда

Не дре з хреста

З престолів церкви добитку;

Не льжит худак,

Не схне жебрак,

Порожнь не дзвонить в лелітку.

І дармоїд,

Хоть княж му рід,

Потиром стаєсь в громаді;

А хлібороб,

Простенький хлоп,

З вельможи сяде на раді.

Де праця, зній,

Там супокій

В серцю, сусідстві, кімнаті,

Честь в груди б’є,

Личко цвіте,

Гаразд в’є бузьок на хаті.

Трудись, молись,

Молись, трудись,

Се для нас закон, потреба:

Труд смутку плай

Пристроїть в рай,

Молитва успорить неба.

Примітки

Надруковано в книзі «Поезії Николая Устіяновича», Львів, 1860 р.

Подається за виданням: Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 56 – 57.