Wspomnienie
Іван Вагилевич
Gdy księżyc blady świeci z-za chmurek zasłony
Biało, drobno, jak płatki w sinie błąkających,
Wówczas tak słodko marzyć; w piersiach bolejących
Budzą się sny przeszłości. Wzrok moj wytężony –
Na niebo; patrzę, a myśl w obłędzie, bez celu.
Blady cień pierś kołysze w zadumie wewnętrznie,
Dzwoni muzyka łzawa głucho, smętnie, dźwięcznie.
Och, to muzyka wspomnień z życia wiosny wielu!..
Trudno, nudno i słodko na sercu, a dusza
Przechodzi byle przeszłe, czucie, żądzę, dzieło
I wszystko napotyka, wita, co minęło;
Tylko, niestety, wszędzie niema, martwa głusza.
Ach, życia wiosny mary lube, ciche, senne,
Czemu, jak niegdyś, w dźwięku harmonij nie brzmicie?
Czemu, jak niegdyś, w blasku barw slonca nie tlicie?
Chwile natchnienia, szału, bujne i promienne,
Łamające się współczucie z dumaniem, marzeniem;
Poświęcenie przyjaźni, pieszczoty, miłości;
Och, już nie można w zimnej, czczej teraźniejszości
Natchnąć was życia płomieniem!…
Stanisławów, 1835
Спомин
Коли з-за хмари місяць засвітить серед ночі,
Лине на землю сяйва, як пелюсточок білих,
Тоді снується згадка: у грудях наболілих
Буяють сни минулі. Свої звертаю очі
На небо; задивлюся, думок шалених повен.
І тінь бліда у душу мою щемливо ллється,
Смутна і жаліслива в ній музика снується;
Ох, музика весняна, життя далекий спомин!..
І солодко, і нудно на серці, все проходить –
І почуття, і похіть, твої пориви й справи, –
Та спогадом у душу вертають, нелукаві;
На жаль, мертвотну тишу кругом лише знаходять.
Ох, марення юначі, кохані, тихі, сонні,
Чом, як було, грайливо вам знов не забриніти?
Чом, як було, промінням знов не палахкотіти?
Натхнення й шалу миті, високі та бездонні,
I співчуття одверте, і сни несамовиті,
Самопожертва в дружбі, любов палка й тривожна;
Ох, вже тепер нічого зарадити не можна,
Вже вас не запалити!..
Станіславів, 1835
Переклад В. Лучука
Примітки
Вперше надруковано у вид.: Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків. Твори, с. 147.
Автограф зберігається в ЛНБ, архів І. Вагилевича, п. 12, од. зб. 43.
Подається за автографом.
Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 384 – 385.