Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Wspomnienie

Іван Вагилевич

Gdy księżyc blady świeci z-za chmurek zasłony

Biało, drobno, jak płatki w sinie błąkających,

Wówczas tak słodko marzyć; w piersiach bolejących

Budzą się sny przeszłości. Wzrok moj wytężony –

Na niebo; patrzę, a myśl w obłędzie, bez celu.

Blady cień pierś kołysze w zadumie wewnętrznie,

Dzwoni muzyka łzawa głucho, smętnie, dźwięcznie.

Och, to muzyka wspomnień z życia wiosny wielu!..

Trudno, nudno i słodko na sercu, a dusza

Przechodzi byle przeszłe, czucie, żądzę, dzieło

I wszystko napotyka, wita, co minęło;

Tylko, niestety, wszędzie niema, martwa głusza.

Ach, życia wiosny mary lube, ciche, senne,

Czemu, jak niegdyś, w dźwięku harmonij nie brzmicie?

Czemu, jak niegdyś, w blasku barw slonca nie tlicie?

Chwile natchnienia, szału, bujne i promienne,

Łamające się współczucie z dumaniem, marzeniem;

Poświęcenie przyjaźni, pieszczoty, miłości;

Och, już nie można w zimnej, czczej teraźniejszości

Natchnąć was życia płomieniem!…

Stanisławów, 1835


Спомин

Коли з-за хмари місяць засвітить серед ночі,

Лине на землю сяйва, як пелюсточок білих,

Тоді снується згадка: у грудях наболілих

Буяють сни минулі. Свої звертаю очі

На небо; задивлюся, думок шалених повен.

І тінь бліда у душу мою щемливо ллється,

Смутна і жаліслива в ній музика снується;

Ох, музика весняна, життя далекий спомин!..

І солодко, і нудно на серці, все проходить –

І почуття, і похіть, твої пориви й справи, –

Та спогадом у душу вертають, нелукаві;

На жаль, мертвотну тишу кругом лише знаходять.

Ох, марення юначі, кохані, тихі, сонні,

Чом, як було, грайливо вам знов не забриніти?

Чом, як було, промінням знов не палахкотіти?

Натхнення й шалу миті, високі та бездонні,

I співчуття одверте, і сни несамовиті,

Самопожертва в дружбі, любов палка й тривожна;

Ох, вже тепер нічого зарадити не можна,

Вже вас не запалити!..

Станіславів, 1835

Переклад В. Лучука


Примітки

Вперше надруковано у вид.: Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків. Твори, с. 147.

Автограф зберігається в ЛНБ, архів І. Вагилевича, п. 12, од. зб. 43.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 384 – 385.