Там би я співав

Сидір Воробкевич

Де ростуть ліси тінисті

Наших синіх гір,

Сосни, смерічки гіллясті,

Де блукає звір.

Там би вдарив я в бандуру,

Там би я співав,

Жаль пекельний і недуру

Там би забував.

Де в зеленій Буковині

Мчиться синій Прут

І де чути при долині

Гомін рідних нут,

Там би вдарив я в бандуру…

Де співає в гаю, лузі

Мило соловій,

Потішає серце в тузі,

Наче чародій,

Там би вдарив я в бандуру…

Де співає чорнобрива

Пісню про любов,

А від пісні ненька сива

Молодіє знов,

Там би вдарив я в бандуру…

Де гуляють гуцулоньки

І присюди тнуть,

Чорногірські ластівоньки

Вдвоє аж ся гнуть,

Там би вдарив я в бандуру…

Де всі якби брати рідні

В приязні живуть,

Де маючі враз і бідні

Свого Бога чтуть,

Там би вдарив я в бандуру…

Де плекають мову свою,

Мов мале дитя,

Де дали б за ню у бою

І своє життя,

Там би вдарив я в бандуру…

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 53 – 54.

Слід знати, що у виданні: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р. – ця поезія надрукована на с. 159, але без передостаннього куплета, замість якого на початку останнього куплета поставлена трикрапка. Отак московські окупанти боялись об’єднання українського народу!