«Як пігнали новобранців…»

Сидір Воробкевич

Як пігнали новобранців

У далекий Босни край,

Не один казав крізь сльози:

«Буковино, ох! прощай!»

Сумно грали сурми-труби,

Лячно бубнив барабан –

І здалека ще прощався

Милим словом наш Іван:

Я все тебе кохаю,

Мій милий, тихий раю,

Ірино, Ірино,

Ірино моя!

Заревіли самопали,

Бій кровавий залунав,

Мов той лицар, бісурманів

Наш Іван упень стинав,

Сурми-труби як заграли,

Він, як лев, у бій ішов

І співав, хоч доокола

Бачив гибель, бачив кров:

Я все тебе кохаю,

Мій милий, тихий раю,

Ірино, Ірино,

Ірино моя!

Ліг покотом турок вражий,

Та упав і наш Іван,

На мураву на кроваву

Із серденька кров чуріла,

Повалився він від ран.

Око гасло, він конав

І впосліднє ще тихенько,

Мов той лебідь, заспівав:

Я все тебе кохаю,

Мій милий, тихий раю,

Ірино, Ірино,

Ірино моя!

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 82 – 83.