«Як з Марійкою моєю…»

Сидір Воробкевич

Як з Марійкою моєю

Сумно, важко я прощався,

Осінь була, а з калини

Лист пожовклий осипався.

«Будь здорова!» – я промовив,

А Марія, як німа,

Остовпіла, мов зів’яли

Бідне серце і душа.

Як Марії жалібненько

«Будь здорова!» – я сказав,

То осінній зимний вихор

Вдвоє явора згинав.

Вона встала у воротях,

На устах слова завмерли,

Лиш рясні по личку сльози

Кап, кап, кап униз, як перли.

«Я до тебе знов вернуся.

Лист навіки не зів’яв,

Він знов буде зеленіти», –

Так Марії я сказав.

Стрепенулася небога

Й прошептала: «Будь здоров!

Коли вернеш, то цвістиме

В моїм серденьку любов».

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 64.