«Літають ластівки малі…»

Сидір Воробкевич

Літають ластівки малі

Весело понад став,

Стара верба схилилась там:

Грім вчора розлупав.

Від вітру троща шелестить,

Пливе ген-ген шувар,

Вода мутна з лотік шумить,

Шумить весь луг і яр.

Стоїть дівчина молода

На греблі у думках, –

Сумна, бліда – ах, боже мій,

Дивитися аж страх.

«Дівчино, що тобі таке?

Чи жаль чогось, чи страх?

Де ділась втіха, любий сміх?

Чом сльози ті в очах?»

«От на стару вербу дивлюсь,

Що люто розлупав

Учора грім, – і милий мій

Учора розірвав

Серденько бідне, трути влляв…

От тут в ставку на дні

Заснути рада б, там спокій

Нещасній сироті».

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 76 – 77.