«Щиро любить сей Олену…»

Сидір Воробкевич

Щиро любить сей Олену,

Той знов Катерину,

А я маю кращу любку,

За котрою гину:

З пивом бочку кругленьку;

Як з чопа наточу,

То і з ясним королем

Мінятись не хочу.

Пиво всю журбу розгонить,

Мов той вітер хмари;

Вип’єш чарку, забуваєш

Всі тяжкі удари.

Соломоном станеш ти,

Мудра в тебе мова –

Жий же, любко в обручах,

Рибочко дубова!

Як у склянці перли грають,

Серце в грудях скаче,

Знаєш лиш відраду, втіху,

Лихо твоє плаче.

Гей же, браття, до чопа

З збаном хутко, живо!

В склянці грають аж цятки,

Свіже, добре пиво!

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 174 – 175.