Додаток № 1. [Вступне слово голови ВПЦР М. Мороза при відкритті Собору]

Дорогі Брати та Сестри по Христу, Високоповажні члени Всеукраїнського Православного Церковного Собору!

Провідництвом Божим і благодаттю Св. Духа [корабель] виявника волі Української Православної Церкви – Всеукраїнського Православного Церковного Собору нарешті прист[а]в сьогодні до вікової скелі й фор[т]еці української православної віри, до святих мурів Києво-Софійського Катедрального Собору.

Увесь час кораблю Всеукраїнського Православного Церковного Собору доводилось пливти проти великої течії, увесь час скажені вітри і люті хвилі ворожих підступів, ні перед чим не спиняючись, намага[лись] перевернути корабля Церковного Собору, намага[лись] потопити його, намага[лись] знищити його і все, що в ньому і на ньому, але Пречиста Діва Марія, в заступництві незмінна надія. Своєю Святою Покровою допомогла нам зібратись для святої великої церковно-визвольної праці під захистом своєї нерушимої стіни.

Дорогі Брати і Сестри! Те, що ми тут зібрались, те, що сюди на заклик Всеукраїнської Православної Церковної Ради прибули зо всіх закутків України представники – обранці Церкви і в такій великій кількості, свідчить, що та свята справа, яку буде творить Всеукраїнський Православний Церковний Собор – є справа всієї Української Православної Церкви, і що вже церковні жнива настигли і Господь Бог послав на працю своїх женців.

Дорогі Брати і Сестри! Ви на власному досвіді переконались, з якими труднощами човен Всеукраїнського Православного Церковного Собору переміг хвилювання мертвого церковно-житейського моря і сховався в цьому святому затишку. Але знайте, що ті чорні хвилі ще не вгамувалися, що вони будуть забиватись і сюди, щоб розбивати нашу єдність, нашу міць, нашу думку, щоб руйнувати нашу святу нову церковну будову.

Тому, любі Брати і Сестри, закликаю Вас твердо стояти на варті тієї справи, яку віддали до Ваших рук ті, що Вас обрали. Все, що буде діятись на Соборі, освітлюйте світлом знання Христової віри, во всьому будьте г[і]дні тих, хто Вас послав, і гідні цього високого зібрання і не піддавайтесь ніяким спокусам духа темряви, беручи в цьому приклад з фундатора нашої святої віри – Господа нашого Ісуса Христа.

Вітаючи Всеукраїнський Православний Церковний Собор від імені найвищого тимчасового керовничого органу Української Православної Автокефальної, всенародньо-соборноправної, рідної українському народові по мові, звичаях і обрядах, живої Христової Церкви – Всеукр[аїнської] Православн[ої] овн[ої] Рад[и] вигуку[ю] від сп[о]вненого хвалою Богові серця: «Нехай на цьому Всеукраїнському Православному Церковному Соборі «незрячі прозрять, німим отверзуться вуста, прол’ється слово, як вода» [19], нехай і ми «псальму нову Господеві і новую славу воспоєм честним Собором, серцем нелукавим» [20], нехай Господь Бог і Пресвята Діва, його матір допоможуть всім нам соборною працею закласти тверді й непохитні підвалини нового життя нської Православної Автокефальної Христової Церкви, олошую Всеукраїнський Православний Церковний Собор відкритим.

Ф. 3984. – Оп. 1. – Спр. 57. – Арк. 8. Машинопис, правлена копія.

Примітки

19. Незрячі прозрять, а кривиє,

Мов сарна з гаю, помайнують.

Німим отверзуться уста;

Прорветься слово, як вода.

Шевченко Т. Г. (Подражаніє) // Повне зібрання творів: У 12 т. – К.: Наукова думка, 1989. – Т. 2. – С. 239.

20. Псалом новий господеві

І новую славу

Воспоєм чесним собором

Серцем нелукавим…

Шевченко Т. Г. Псалми Давидові, // Повне зібрання творів: У 12 т. – К.: Наукова думка, 1989. – Т. 1. – С. 263. Або: // Там само. – С. 225.

Подається за виданням: Перший всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ. – Київ-Львів, 1999 р., с. 34 – 35.