Додаток № 3 Протокол Наради передсоборного засідання президії ВПЦР і по одному представнику від кожної губернії

14 жовтня 1921 р.

Слухали: 1. Проект наказу Собору, який ухвалила В.П.Ц. Р.

Ухвалили: Проект затвердити.

Слухали: 2. Про обрання почесного голови.

Ухвалили: Пропонувати Собору о. В. Липківського.

Слухали: 3. Про обрання Голови Собору і секретаря.

Ухвалили: Пропонувати в Голови М. Мороза і секретаря Ів. Тарасенка.

Слухали: 4. Про тов[ариша] Голови.

Ухвалили: Пропонувати Чехівського, вовкушевського, Шараївського [21], Бея і Цимбалистого [22].

Слухали: 5. Про обрання помічника секретаря.

Ухвалили: Бокумовського, п.-о. Бржосьновського, п.-о. Зубкп (Поділля), п.-о. Зачосу, п.-о. Павловського [23].

Слухали: 6. Про доповідь Соборові цих ухвал.

Ухвалили: Доповідь зробити Ів. Тарасенкові.

Слухали: 7. Про вітання Уряду.

Ухвалили: Вітати в редакції У. С. К.

Слухали: 8. Про працю Собору.

Ухвалили: 1) Щоденно від 9 години ранку до 3 годин дня по урядовому часу.

2) Комісії – щоденно 6 год. по урядовому часу.

Голова [підпису немає]

Члени [підписів немає]

[З оригіналом згідно]: Секретар [підпис Івана Тарасенка]

Ф. 3984. – Оп. І. – Спр. 57. – Арк. 10. Засвідчена копія.

Примітки

21. Шараївський Нестор (1865 – 1929) – закінчив КДА, працював у Вінниці як священик і законовчитель у Вінницькій гімназії. З 1919 р. бере участь у Перекладовій комісії при ВПЦР. Після І Собору УАПЦ 1921 р. його обрано архієпископом Київським, першим заступником митрополита В. Липківського в 1921 – 1927 рр., голова Перекладової комісії УАПЦ. Помер від голоду в 1929 р. Похований біля собору св. Софії у Києві, але в 1934 р. надгробну плиту було знято, а могилу забруковано.

22. Певно, Цимбаленко Йосип, делегат від Поділля (див.: Част. II, док. № 2).

23. Павловський Іван (1890 – 1937 [?]) – митрополит УПЦ, український церковний діяч. Закінчив Чернігівську духовну семінарію, з 1914 р. працював священиком. На єпископа УАПЦ висвячений 20 листопада 1921 р. Спочатку посідав єпископську кафедру в Чернігові, з 1 грудня 1926 р. – архієпископ Харківський. Одночасно, з 1927 р. – відповідальний редактор журналу «Церква і життя». У 1930 р. з утворенням УПЦ – митрополит Харківський і всієї України. З 1934 р. – у Києві. Заарештований 1936 р. і висланий до Середньої Азії.

Подається за виданням: Перший всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ. – Київ-Львів, 1999 р., с. 37 – 38.