Додаток № 1. Наказ від Уманщини

Наказ членам, обраним на Всеукр[аїнський] Церковний Собор, і одночасно резолюція Першого Повітового Церковного З’їзду Уманщини

Українська Церква повинна будуватись на підвалинах автокефальности, соборноправности і народности. В сучасний [мо]мент з цих трьох підвалин необхідно на перше місце висунути соборноправність. Коли Церквою буде правити Собор, то, ясно, що народність буде необхідною ознакою Української Церкви, позаяк Собор повинен складатись не з єпископату і духовенства, а з представників цілого народу. Що торкається автокефальности, то вона прийде сама собою ходом історичних подій.

Виходячи з цього, представники Уманської Церкви на Українському Церковномусоборі мусять домагатись:

1. Аби термін «Українська Церква» був визнаний загальновстановленим до вжитку в церковній термінольогії. Аби він означував не лише ту частину Церкви, яка підлягає в даний [мо]мент Церковній Раді, а всю Церкву, що на теріторії України і поза цею теріторією об’єднує в собі українців по походженню іпереконанням.

2. Аби вся Церква стала дійсно українською, с[еб]-[то] при службі Божій вживалась жива укр[аїнська] мова, укр[аїнські] церковні співи і звичаї.

Примітка. На території України може істнувати і не українська Церква, яка не підлягає Укр[аїнському] Церковному Соборові і його органам керування.

3. Аби Епископи Української Церкви були дійсно українцями не лише по вродженню й мові, а й по своїй ідеольогії, яка є ідеольогією демократичною й найбільш християнською (любов до народу, бажання для нього волі, розуму, більшого щастя, права і т. и.). В управлінні Церквою Епископи мають більше, ніж миряне значіння не по сану, а по авторитетности особистій.

4. Аби вищим органом керування Церквою був період[ич]но скликаємий Всеукраїнський Церковний Собор і обраний ним постійний орган в формі Всеукр[аїнської] Церковної Ра[ди]. По Епархіях мусять бути Епархіяльні Церковні Ради, повітові, волосні і парахвіяльні Церковні Ради. Відповідні по території з’їзди мусять також періодично відбуватись.

5. Вжити всіх заходів до того, аби істнуючнй на Вкраїні Епископат зрозумів необхідність Церковної реформи в тому напрямкові, який буде накреслений на Соборі. Коли які Епископи цього не зрозуміють, вжити заходів до заміни їх іншими.

6. Що торкається питання про відношення до церковних канонів, то воно мусить бути обережним, поскільки порушення їх викликається життьовою необхідністю і не викликає з свого боку ніяких сумнівів в народній совісти – їх можна порушувати.

Взаємовідносини між Церквою і державою повинні бути збудовані на принціпі відокремлення й повної залежности одної від другої.

Голова Церковного з’їзду Уманщини (підпис) [Свящ. К. Малюшкевич] [47]

Голова Церковної Ради (підпис) [Свящ. М. Крамаренко]

Секретар П. Холодкевич

Ф. 3984. – Оп. 1. – Спр. 58. – Арк. 20 – 20 зв. Рукопис, оригінал.

Примітки

47. Малюшкевич Костянтин (1890 – 1937) – церковний діяч, архієпископ УАПЦ. Був настоятелем Софійського собору. Кілька разів заарештовувався органами радвлади, востаннє – 19 липня 1937 р. Розстріляний 22 вересня 1937 р.

Подається за виданням: Перший всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ. – Київ-Львів, 1999 р., с. 65 – 66.