Достроково

Ю.Мельников

Сонце ще не піднялося над наметами. Та днювальні в ротах оголошують підйом. Особовий склад частини, де служить підполковник В.Лучицький, останнім часом працював у дві зміни. Сьогодні у воїнів чудовий настрій. Урядове завдання виконано достроково. Раніше від встановленого строку здано в експлуатацію ряд об’єктів Чорнобильської АЕС.

Чітко, без зайвої метушні щоденно виїжджає на роботу перша зміна. Всі молодші командири знають свої об’єкти заздалегідь. Уточнюють завдання для підлеглих напередодні робіт.

…Табір живе звичним життям. Рівно о шостій нуль-нуль – підйом. По солдатському телефону вже відомо: сьогодні на шикуванні буде винос Бойового Прапора, будуть вимовлені дзвінким на вітрі голосом слава: «До урочистого маршу! Ротами!» Ця добра традиція міцно увійшла в життя воїнів. На кожному ранковому розводі тим, хто відзначився, – почесті, а тим, хто допустив послаблення, – суворе попередження і осуд колективу.

За командою фланги вишикуваних рот взяли трибуну в каре. Щоб було чутно кожному, кого хвалить командир, а хто цього разу заслужив догани. Суворі слова правди тут потрібні як повітря.

Поруч на трибуні, як завжди, заступник командира по політичній частині. Мені пригадуються його слова, сказані напередодні про урок правди. «Перед нею всі рівні: офіцери і солдати», – говорив комуніст.

Починається друга частина ритуалу шикування на розвід. Замполіт з трибуни називає імена тих, хто відзначився, а командир урочисто, під оплески воїнів вручає нагороди і пам’ятні подарунки. Для кожного він знаходить найпотрібніші слова подяки за самовіддану працю.

Починається урочистий марш. Карбуючи крок, слідом за Бойовим Прапором ідуть кращі підрозділи. Проходять повз трибуну стрункі шеренги воїнів майора В.Четверикова. Коли дезактивація важкодоступних ділянок цеху, очищення води здавалися багатьом у такі стислі строки нездійсненними, цей комуніст сам активно включився в роботу. Члени КПРС і ВЛКСМ наслідували приклад командира, котрий вперто не віддавав місця лідера, працював, не знаючи втоми. І лише тоді дозволив собі відпочити, коли ніхто вже не сумнівався у здійсненні завдання.

У строю йде взвод старшого лейтенанта В.Андреєва. Пригадується розмова з ним напередодні на території АЕС. «Спочатку роботи велися не дуже організовано, – говорив офіцер. – Ми знали, що комуністи на партзборах, присвячених завданням воїнів, які випливають із рішення червневого (1986 р.) Пленуму ЦК КПРС, рішуче засудили такий стан справ. Командир, його заступник по політичній частині звернулися з ініціативою до урядової комісії. Пропозиція була підтримана. За особовим складом закріпили конкретну ділянку, кожний підрозділ дістав певне завдання. Далі спрацював механізм єдиноначальності і цілковитої відповідальності за доручену справу.

Як же сам командир взводу спецобробки виконав завдання? Офіцер уміло керував роботою в першій і другій змінах. Закріплений за ними об’єкт здав достроково і з високою оцінкою якості.

Звістка про те, що частина нагороджена Вимпелом міністра оборони СРСР за мужність і воїнську доблесть, спонукала особовий склад на працю з іутіроєною енергією.

Рота за ротою проходить повз трибуну. Корчагінська вахта мужності триває. Попереду ще багато праці. Праці не заради слави, а завади життя на землі.

Підполковник А.Іванов вручає вимпел кращій комсомольській організації, яку очолює лейтенант В.Фомін

Київська правда, 1986 р., 15.08, № 190 (18672).