Корчагінський сплав

Майор О.Морозов

Місцевість навколо Чорнобильської АЕС чимось нагадує зону прифронтової смуги. Строгі ряди наметових містечок. То тут, то там шеренги різноманітної техніки. Шляхами суне нескінченний потік автомашин. Але ви не почуєте гуркоту вибухів. Попереду – лінія фронту боротьби з атомною стихією, яка вийшла з-під контролю. І все ж особлива атмосфера бойової зібраності, виняткової зосередженості всіх ланок складного механізму, що діє з метою ліквідації наслідків аварії на четвертому енергоблоці, дозволяє сказати, що тут усе, як на фронті. Не дивно й те, що воїни, зайняті нині не зовсім звичайною і звичною для них справою, трудяться не як новачки, а спритно, вміло, самовіддано.

«Служити – по-гвардійськи, працювати – по-стахановськи!» – під таким девізом змагаються сьогодні воїни підрозділу, де секретарем комсомольської організації лейтенант Володимир Фомін. Ось тільки кілька останніх прикладів ударної роботи комуністів і комсомольців цього колективу. Стропальник сержант П.Клименко, рядовий С.Фірсов виконали найбільший обсяг робіт по укладанню бетонних плит у районі АЕС. Тільки цих двоє військовослужбовців уклали за зміну 54 плити, накривши 168 квадратних метрів грунту.

Бульдозерист рядовий В.Гончаров, виконуючи завдання по розчищенню території, що примикає до 4-го енергоблока, побачив, що до споруди аварійного блока АЕС підступає вода. Як виявилося потім, переповнився канал відведення підземних вод, що відкачувалися шахтарями. В результаті з’явилася загроза, що стік потрапить на заражені ділянки. Воїн, не вагаючись, повів свій потужний бульдозер назустріч небезпеці. Віртуозно володіючи дорученою йому технікою, рядовий В.Гончаров за лічені хвилини створив земляну перепону потокові води [1].

…Скупі рядки зведень, а за ними – цілісні характери, самовіддані вчинки радянських людей. Без самозамилування, зовсім буденно здійснюють воїни доручену справу. Мобілізовані випробуванням, мов у бій, ведуть свою, не зовсім часом бойову техніку туди, де потрібні наполегливість, воля, знання. Тут, під Чорнобилем, як завжди, на висоті комуністи і комсомольці. Ділом, особистим ставленням до подій вони підтверджують: духовний потенціал радянського громадянина, партійця невичерпний. Як і раніше, мужність здатна зупинити будь-яку загрозу мирній праці співвітчизників, навіть якщо це і невидима небезпека розбурханого атома.

У ті перші тяжкі дні Чорнобиля, коли на біду, що трапилась, відгукнулася вся країна, українськими шляхами повз опустілі поблизу Прип’яті села рушили колони з вантажами, спеціальною технікою. В числі перших прийшли в особливу зону воїни Н-ської частини, якій цими днями вручено перехідний Червоний прапор Військової ради КВО «За мужність і самовідданість, виявлені при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

Мужність. Це слово, яке не сходить зі сторінок республіканської і центральної преси, тут, у підрозділах хіміків, мотострільців, саперів, згадується рідко. Навіть після напруженого трудового дня, коли стомлені руки солдата беруть гітару чи гармонь, і в очах товаришів спалахує вогник натхнення.

Та настає новий великотрудний день, заповнений гуркотом потужних двигунів, скреготом гусеничної техніки. Понад двадцять днів беззмінно несе вахту на території АЕС екіпаж радіостанції старшого сержанта Олександра Топчія. Всі члени цього невеликого дружного колективу відзначені в наказі командуючого КВО, а Олександр Топчій і Віктор Задонець представлені до заохочення.

Дуже точно охарактеризував атмосферу, що панує в районі Чорнобиля, лейтенант А.Юрков:

– Тут немає відомого всім нам розкачування, не перешкоджає ще нерідка за звичайних умов паперова тяганина. Оперативність, висока якість, сумлінність – ось головні принципи діяльності організацій ВЛКСМ, що перебувають у Чорнобильській зоні.

Так, ударний темп труда, бойовий настрій воїнів сьогодні визначає успіх завершення робіт на АЕС. І незважаючи на те, що підрозділи, які дислокуються в цьому районі, досягають високих показників у змаганні, комсомольці намагаються йти далі. Вони вирішили виступити з почином: провести 10 ударних комсомольських декад. Патріотичний почин підтриманий Центральним Комітетом ЛКСМ України, Політичним управлінням округу, утверджено перехідний вимпел ЦК ЛКСМУ бригадам-переможцям. Перша декада почалася 12 липня і називалася декадою М.Островського. Наступні проходять під іменами героїв-комсомольців 1-ї шеренги. В числі ініціаторів почину комсомольські активісти сержант С.Гладкий, старший сержант В.Іванов, рядові С.Ларіонов, Г.Воложанський та інші воїни, чий сумлінний труд, бойовий оптимізм запалюють товаришів на великі справи.

Ось один лише епізод роботи групи, до якої входили і названі воїни. За сім годин бригада, очолювана Степаном Гладким, освинцювала 40 квадратних метрів віконних хрестовин азотно-кисневої станції, підготувала до герметизації 40 квадратних метрів засклення, відремонтувала 2 компресори. І це в безпосередній близькості від 4-го енергоблока. Складом трохи більше відділення виконали, можна сказати, кілька змінних норм. У цьому реалізація девізу «Служити – по-гвардійськи, працювати – по-стахановськи!». І так тут повсюди. У праці, навчанні і відпочинку виявляються найкращі риси характерів радянських людей. Час випробувань иіби знову поставив у стрій комсомольців корчагінського сплаву. Дане партії слово воїни тримають міцно, виправдовуючи надії чорнобильських жителів на швидке повернення до рідних домівок.

Київська правда, 1986 р., 15.08, № 190 (18672).

[1] Конкретність описів говорить сама за себе: одразу видно, де працюють руками, а де – тільки умілим язиком пропагандиста.