1.10. Тваринний світ долини Дніпра у Києві
Парнікоза І.Ю.
Розділ «Риби» підготований у співавторстві з Ю. Куцоконь, розділ «Амфібії, рептилії» у співавторстві з О. Некрасовою, розділ «Птахи» у співавторстві з Н. Атамась та М. Причепою, розділ ссавці з І. Загороднюком
Ні, прошу тепер заїхать
В мудре царство Шарлеманя,
Як огненний сонця віхоть
Прочищає шлях світання.
День надходить зовсім простий,
Тільки трошки дивно, брате,
Що чирки та шилохвости
І не думають тікати.
М.Т. Рильський «Конча-Заспа», 1930-1932
Тварини – це найбільш помітні для нас мешканці дніпровської долини, хоча побачити деяких з них надзвичайно важко. Чи не найраніший опис фауни околиць Києва залишив польський мандрівник Михалон Литвин, що побував в місті в 1550 р. залишив такий опис багатства тваринного світу:
«В старих дубах та буках, в яких зробилися дупла, рясно водяться рої бджіл з стільниками меду, який відрізняється чудовим кольором та видом. Диких звірів і зубрів, диких коней та оленів така кількість в лісах та полях, що на них полюють тільки заради шкіри, а м’ясо у зв’язку з їх великою кількістю кидають, окрім спинної частини; ланей та диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій кількості перебігають взимку із степів в ліси, а влітку назад, що кожен селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегам річок в великій кількості трапляються помешкання бобрів. Птахів така величезна сила, що навесні хлопчики набирають повні човни яєць диких качок, гусей, журавлів, лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Орлят саджають в клітки заради їх пір’я, яке причіплюють до стріл» (Борейко, 2001).
Окрім цінних подробиць цей опис демонструє звичайний для того часу не обмежений нічним споживацький підхід до фауни. Свідоцтва про фауну міста, в тому числі заплави Дніпра у XVIII ст. залишив в своїй Історії Києва (1798-99 рр.) М. Берлінський. Детальні описи фауни заплави Дніпра з’являються лише на початку ХХ ст. – див. наприклад,
Регулярні фауністичні дослідження на київському відрізку Дніпра були започатковані дніпровською біологічною станцією лише на початку ХХ ст. (див. розділ ). Після цього їх продовжував правонаступник станції – Інститут гідробіології НАН України (дослідження гідробіонтів), а також у загальнофауністичному аспекті – Інститут зоології НАН України ім. І.І. Шмальгаузена. Зважаючи на те, що у цьому розділі ми ставили собі за мету дати загальну характеристику фауни київського відрізку долини Дніпра та привернути увагу до її раритетної складової, за детальнішою інформацією щодо окремих систематичних та екологічних груп тварин радимо звертатися до спеціалістів цих інституцій чи пошукати таку інформацію на сторінках наукових часописів: «Гідробіологічний журнал», «Вестник зоологии» та ін.
Розглядаючи тваринний світ долини Дніпра у Києві, необхідно звертати увагу на види, що охороняються Червоною книгою України (, далі ЧКУ з зазначенням категорії охорони), Рішенням Київради від 23 грудня 2004 року N 879/2289 «Про затвердження переліку видів тварин, які підлягають особливій охороні на території м. Києва» (РК3, ) та Додатками до Бернської конвенції та (Фауна України, 2010).
У фауністичному плані найбільш вивченим є регіон верхів`я Канівського водосховища, в який входять південні та найбільш дикі київські острови: Жуків, Ольжин та Козачий. Їхня фауна наразі якнайкраще репрезентує фауністичне різноманіття, яке колись було притаманне для всієї дніпровської долини у межах міста (Гаврись, Цвелих, Клєстов, 2003; Мальцев та ін., 2010).