Безхребетні заплави Дніпра у Києві
Парнікоза І.Ю.
Чи не найраніше свідоцтва про фауну безхребетних міста, в тому числі заплави Дніпра, залишив в своїй Історії Києва (1798-99 рр.) М. Берлінський:
«Сверх того ловятся изрядные раки и собственный Днепру некоторый род двустворчатых маленьких толстых раковин, называемых мышками (Petunculi).» та «Многие хозяева около Киева содержат пчел в малых ульях и больших стоянах; червецу здесь собирают немного; майки или шпанские мухи водятся во множестве по ясеневым деревам. Из вредных насекомых здесь известнейшие хрущи, которые редкую весну не портят садов, а гусень весенняя крупная и мелкая летняя много озабочивает садовников; но саранчи после 781 года около Киева во множестве не бывало; в домах клопы и маленький род весьма живущих и плодущих тараканов жителей беспокоят» (Берлінський, 1991).
З впевненістю можна сказати, що вивчення водних безхребетних було одним з перших напрямків гідробіологічних досліджень на київському відрізку Дніпра, започаткованих з появою Дніпровської гідробіологічної станції. Вже у першому номері Трудів Дніпровської біологічної станції знаходимо ряд статей, присвячених найпростішим, губкам, п’явкам, ракоподібним та бабкам досліджуваної території.
Зауважимо, що фауна безхребетних дніпровської заплави, зокрема, гирлової частини та островів складається загалом з типових для Східної Європи водних безхребетних: губок, п’явок, молюсків та членистоногих. З дитинства ми бачимо на екранах тварин далеких південних морів. У той же час про дивовижний світ найближчої водойми практично нічого не знаємо. Що вже казати про таку велику і складну систему, як заплава річки Дніпро.
При слові «губки» перш за все приходять на думку великі різнокольорові організми екваторіальних морів. У той же час у Києві, наприклад, у проточних протоках Осокорківської лівобережної заплави можна побачити річкову губку бодягу (Ephydatia fluviatilis). Як правило, її тіло являє собою невеличкі нарости на черешках листків глечиків жовтих чи латаття, хоча подекуди трапляються зразки довжиною до 20 см.
Рис. 1.10.1. Річкова губка-бодяга, затока Верблюд
Рис. 1.10.2. Медична п’явка є рідкісною зникаючою твариною
Наявність цієї губки у фауні водойми є індикатором чистоти води, а також сприятливого кисневого режиму. Вона приймає участь у процесах біологічного самоочищення водойми (Животный…, 1986). Зважаючи на це, цей вид на території міста Києва заслуговує на охорону. Ми рекомендуємо річкову губку до внесення до списку тварин, які охороняються на території міста рішенням Київради. Постановою КМУ (Постанова.., 2021) встановлено відшкодування за 1 кг незаконно здобутої губки – 0,3 неоподатковуваного мінімума доходів громадян.
В 2017 р. в озері Міністерка (Редькине) зафіксовано прісноводну дунайську медузу краспедакусту (Craspedacusta sp.) (В. Раков, особисте повідомлення, 2018 р.). У 2018 р. її також відмічено у Дніпрі біля острова Великий Північний на обводному каналі (Медузи на заплаві Дніпра, 2018).
П’явки, як правило, викликають у людей негативні емоції. Проте вистачить згадати відому медичну п’явку (Hirudo medicinalis, ЧКУ, категорія вразливий вид) для того, щоб відношення до них дещо покращилося. Так вже повелося, що ми поважаємо перш за все тих, хто для нас корисний. З п'явок заплави Дніпра звичайним видом є велика ложнокінська п`явка (Haemopis sanguisuda) (водойми Осокорківського лівобережжя) та п'явка звичайна (Erpobdella octoculata). Ці істоти, які живляться дрібними тваринами, абсолютно безпечні для людини.
Рис. 1.10.3. Жабурниця звичайна, Осокорківська заплава
Рис. 1.10.4. Перлівниця звичайна, Осокорківська заплава
Наявність малопорушеного гідрорежиму сприяє існуванню на акваторії Дніпра та заострівного рукава, а також у старицях, затоках та протоках великого різноманіття молюсків. Зокрема, з двостулкових молюсків (Bivalvia) трапляються: жабурниця звичайна (Anadonta cygnea), перлівниці звичайна (Unio pictorum) з витягнутою черепашкою та клиноподібна (U. tumidus) з більш округлою черепашкою.
Рис. 1.10.5. Перлівниця клиноподібна, Осокорківська заплава
Рис. 1.10.6. Дрейсена бузька, Осокорківська заплава
Черепашки обох цих молюсків, інколи досить значних розмірів, ми часто знаходимо на київських пляжах. Справжню проблему для гідроспоруд становить дрейсена поліморфна (Dreissena polymorpha) та близький до неї вид дрейсени – дрейсена бузька (Dreissena bugensis), що відрізняється більш округлою черепашкою.
А ось кулька рогова (Sphaerium solidum) є рідкісною і зафіксована нами лише біля озера Підбірна на лівобережній заплаві (1990-ті) та дніпровському узбережжі Оболоні (2001). З брюхоногих м’якунів (Gastropoda) майже у кожній водоймі поширені живородки річкова (Viviparus viviparus) та болотна (V. contectus), котушки рогова (Planorbarius corneus) та загорнена (Anisus vortex), ставковики великий (Lymnaea stagnalis), яйцеподібний (L. ovata), болотяний (L. palustris), малий (L. truncata) та вухатий (L. auricularia). Тут і далі назви молюсків за (Лукашов, 2003).
Річкові двостулкові молюски, як вказує Т. Зайонц (Tadeusz Zając) живуть в динамічному оточенні. Адже русло річки постійно змінюється. Старі затоки заносить піском, створюються нові, змінюється конфігурація та положення мілин. Зважаючи на це такі молюски, як перлівниці не можуть існувати постійно в одному місці і мусять створювати нові колонії шляхом рознесення личинок з рибами. Так само інші безхребетні масово гинуть в заносах піску при повенях та великій течії в річці, а потім колонізують втрачені ділянки русла знову з бокових відгалужень та стариць.
Постановою КМУ (Постанова.., 2021) встановлено відшкодування за незаконно здобуту особину двостулкового молюска – 0,2 неоподатковуваного мінімума доходів громадян.
Рис. 1.10.7. Черевоногі молюски заплави Дніпра: 1 – ставковик великий, 2 – котушка рогова, 3 – живорідка звичайна, 4 – дрейсена поліморфна
Рис. 1.10.8. Ставковик овальний, Осокорківська заплава – характерний для повільно текучих чи стоячих водойм заплави Дніпра
Цікаво, що присутність черевоногих молюсків можна відзначити за слідами їхньої активності. Зокрема, великі ставковики, пересуваючись мулистим дном водойми, залишають за собою характерну широку борозну. Подиву гідне їх балансування на поверхневій плівці води, до якої вони прикріплюються з її внутрішньої частини.
Надзвичайно цікавим м’якуном є рогова котушка. Завдяки наявності у неї у крові дихального ферменту – гемоглобіну, вона має змогу рідше підніматися на поверхню для дихання. Зважаючи на це, вона може довго знаходитися на дні водойми, де живиться детритом – відмерлими органічними залишками. Живорідки (або лужанки) вирішили це питання по-іншому, вони можуть дихати розчиненим у воді киснем (Зуб та ін., 2004).
Рис. 1.10.9. Ставковик вушковидний (Radix auricularia), Бабине озеро, Труханів острів
Рис. 1.10.10. Бурштинівка, береги затоки Верблюд
У прибережній зоні на листках напівводяних рослин часто можна побачити представника звичайного у нас роду наземних черевоногих молюсків – бурштинівки (Succinea).
З наземних молюсків у межах заплави Дніпра звичайними є равлик чагарниковий (Bradybaena fruticum), смугастий (Cepaea vindobonensis), виноградний (Helix pomatia) та слизняк чорноголовий (Krynickillus melanocephalus).
Рис. 1.10.11. Слизняк чорноголовий, острів Долобецький
Рис. 1.10.12. Равлик смугастий, затока Верблюд
З ракоподібних на ділянках Дніпра та його заплави з повільною течією трапляються різноманітні ракоподібні, з яких найвідомішим є, безумовно, рак вузькопалий (Astacus leptodactylis). Вважається, що первинним районом його помешкання були води Південно-Східної Європи, а також Туреччина, Казахстан, басейн Азовського моря та Іран. Тільки після утворення нових річкових шляхів (каналів) а також завдяки інтродукціям цей вид рака з ХІХ ст. почав проникати в Центральну Європу. Наразі цей вид поширений в прісних водах усієї Європи за виключенням Скандинавії. Натомість рак широкопалий (Astacus astacus) до середини ХІХ ст. був найбільш звичайним раком в водах Європи. Зустрічався і у великих рівнинних річках. Наразі в результаті антропопресії (забруднення, меліорації, інтенсивного сільського господарства), ареал цього виду в Європі носить острівний характер (Strużyński, 2007). В долині Дніпра в Києві цей вид наразі не зустрічається (Червона.., 2009).
Раки були впродовж сотень років тваринами, яких людина охоче споживала в їжу. При цьому з давніх часів для їх вилову застосовували різного роду пастки – раколовки. Вони мали вигляд циліндрів з сітки, з вузьким входом, всередину яких вкладали принаду – смердюче м’ясо. Раколовки лишали на ніч в водоймах, а потім вибирали накопичених в ній раків. Наразі в найближчій до нас Польщі обидва вищеописані види раків вже не зустрічаються в промислових кількостях (Strużyński, 2007). Є всі свідчення того, що і українська популяція вузькопалого рака вже страждає від необмеженого та неконтрольованого комерційного лову. Зауважимо, що згідно чинного законодавства, на вилов раків з метою продажу потрібний дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища. На практиці це не виконується, тож, всі продавці раків де юре є браконьєрами. Постановою КМУ (Постанова.., 2021) встановлено відшкодування за один незаконно здобутий екземпляр вузькопалого рака – 196 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Значно менший та дуже спритний водяний віслючок (Asellus aquaticus) також є звичайним мешканцем заплави. Він є цінним кормовим об’єктом для риб. Постановою КМУ (Постанова.., 2021) встановлено відшкодування за 1 кг незаконно здобутого зоопланктону (коловертки, гіллястовусі, веслоногі тощо) – 48 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У заплавних водоймах зустрічається і єдиний павук-аквалангіст – павук-сріблянка (Argyroneta aquatica). Зокрема, цей вид відмічений на осокорківському лівобережжі. Павук-сріблянка відомий своїм сховищем з пухирців повітря, яке він прикріплює до стебел підводних рослин.
На поверхні води можна побачити і іншого хижака – павука-доломеда (Dolomedes fimbriatus). Це справжній вовк світу безхребетних. Він зазвичай полює на куртинах прибережно-водної рослинності, а також на листках рослин водного дзеркала. Доломед також здатен пірнати під воду і хапати там інших дрібних тварин (Зуб та ін., 2004).
Рис 1.10.13. Павук-доломед
Рис. 1.10.14. Водяний скорпіон
На початку осені молоді павуки на заплаві плетуть спеціальне павутиння, з яким переміщуються на значні відстані за допомогою вітру. В народі такі польоти називають Бабине літо. Цікаво, що інколи такі літуни потрапляють навіть в стратосферу!
Звичайними на заплаві є також водні клопи (Тільки давайте не асоціювати їх з ненависними хатніми паразитами): водомір (Gerris lakustris), водяний скорпіон (Nepa cinerea), названий так за зовнішню подібність до відомого пустельного павукоподібного, ранатра (Ranatra linearis), плавт (Naucoris cimicoides), хребтоплав (або гладиш чи водяна оса Notonecta glauca) та багато інших. Цікаво, що водні клопи у разі потреби можуть перелітати з однієї водойми до іншої. Необхідно зважати на те, що скажімо плавт у Європі стає дедалі рідкіснішим (Зуб та ін., 2004).
Надзвичайно багатою є фауна бабок заплави Дніпра у межах Києва. Проте, наскільки нам відомо, окремі спеціалізовані дослідження фауни бабок були проведені лише у випадку деяких складових заплави Дніпра у Києві. Зокрема, В.М. Титаром вивчено фауну бабок на Трухановому острові з метою порівняння старих літературних даних з сучасною ситуацією (2003 р.). Е. (М) В. Шарлемань та Г.В.Артоболевський, вивчаючи одонатофауну Києва та його околиць, вказали 1915 р. для острова Труханів 27 видів бабок.
Рис. 1.10.15. Дніпровські бабки
Рис. 1.10.16. Красуня блискуча, Calopteryx splendens
Повторне обстеження Труханового острова 2000-02 р. виявило тут 30 видів. Спільними в обох випадках було 18 видів: коромисло зелене (Aeshna viridis, рідкісний вид, БК2), короткочеревець лучний (Brachytron pratense), красуня блискуча (Calopteryx splendens), стрілка списоносна (Coenagrion hastulatum), стрілка-дівчина (C. puella), стрілка чудова (C. pulchellum), кордулія бронзова (Cordulia aenea, РК3), еналягма чашоносна (Enallagma cyathigerum), червоноочка-наяда (Erythromma najas), дідок жовтоногий (Gomphus flavipes, дуже рідкісний вид, БК2), тонкохвіст елегантний (Ischnura elegans), лютка-наречена (Lestes sponsa), білоноска болотна (Leucorrhinia pectoralis, вид місцями звичайний, але частіше нечисленний і рідкісний, БК2, РК3), бабка чотириплямиста (Libellula quadrimaculata), бабка руда (L. fulva, РК3), тонкочеревець жовтий (Sympetrum flaveolum), тонкочеревець криваво-червоний (S. sanguineum), а також тонкочеревець звичайний (S. vulgatum).
Серед вказаних для початку століття видів не вдалося віднайти наступні: коромисло синє (Aeshna cyanea, РК3), дідок звичайний (Gomphus vulgatissimus, РК3), тонкохвіст маленький (Ischnura pumilio), лютка ясно-зелена (Lestes virens), білоноска червонувата (Leucorrhinia rubicunda, РК3), бабка плоска (Libellula depressa), зеленотілка жовтоплямиста (Somatochlora flavomaculata, РК3), зеленотілка металева (S. metallica), тонкочеревець чорний (Sympetrum danae, РК3). Треба зазначити, що станом на 1915 р. більшість (6) цих видів рідко траплялися на острові, проте це неможна сказати, наприклад, про зеленотілку металеву, яка зустрічалася тут тоді у великій кількості.
Рис. 1.10.17. Бабка плосконіжка звичайна, Platycnemis pennipes
Сучасне обстеження острова виявило також наступні види бабок, яких тут раніше не реєстрували: коромисло зеленобоке (Aeshna affinis), коромисло руде (A. isosceles), дозорець-імператор (Anax imperator, ЧКУ, категорія вразливий вид, зокрема, в урочищі Покал, 2020 р.), дозорець малий (A. parthenope), стрілка озброєна (Coenagrion armatum), шафранка червона (Crocothemis erythraea), епітека двоплямиста (Epitheca bimaculata), червоноочка зелена (Erythromma viridulum), білоноска товстохвоста (Leucorrhinia caudalis, дуже рідкісний вид, БК2, РК3), рівночеревець решітчастий (Orthetrum cancellatum), пласконіжка звичайна (Platycnemis pennipes, 2020 р. виявлена автором також в урочищі Покал), сіролютка кільчаста (Sympecma paedisca, на півночі України звичайний, на півдні – більш рідкісний, БК2), тонкочеревець південний (Sympetrum meridionalis, РК). Такий склад свідчить про певне просування з півдня теплолюбних видів бабок, які раніше на півночі України або ніколи не зустрічалися (Crocothemis erythraea) або траплялися рідко, наприклад, Anax parthenope чи Erythromma viridulum. Цікаво, що подібний процес спостерігається у Західній Європі і, можливо, він пов’язаний з кліматичними змінами. Цим можна пояснити і те, що на сьогодні перший весняний пік реєстрації бабок припадає на першу декаду травня, тоді як майже століття тому на Трухановому острові він припадав на останню. Загалом Труханів острів можна вважати дуже багатим на бабок, адже тут зустрічається 40,5 % видів бабок України (Титар, 2003).
Необхідно зупинитися також на тій важливій ролі, яку відіграють личинки бабок – активні підводні мисливці. Деякі з них, як, наприклад, личинки великого коромисла, поїдають навіть мальків риб (Зуб та ін., 2004).
Також наявні деякі відомості про комах островів Великий Північний, Вальковський, Венеціанський та Труханів, які наводимо у таблиці 1.10.1. за (Дубровський та ін., 2008а,b)
Таблиця 1.10.1.
Деякі комахи островів Вальківський, Пташиний, Великий Північний, Венеціанський та Труханів
| Красуня блискуча | Calopteryx splendens taurica | о-ва Великий Північний, Труханів, Оболонський та Покал |
| Салдула | Saldula | о. Пташиний |
| Сатир залізний | Hipparchia statilinus | о. Вальковський |
| Сіра лютка Брауера | Sympecma paedisca | о-ва Великий Північний та Труханів |
| Дозорець імператор | Anax imperator | о-ва Вальковський, Пташиний та Великий Північний |
| Левкоринія лісова | Leucorrhinia pectoralis | о-ва Вальковський, Труханів, Великий Північний, РК3 |
| Левкоринія хвостата | Leucorrhinia caudalis | о-ва Вальковський, Великий Північний, Труханів та Оболонський |
| Богомол звичайний | Mantis religiosa | о. Долобецький |
| Златка | Acmaeodera flavofasciata | о. Великий Північний |
| Бітак італійський | Bittacus italicus | о-ва Труханів та Венецианський |
| Ксилокопа | Xylocopa sp. | о. Венецианський |
| Німфаліда | Nymphalis xanthomelas | о. Вальковський |
| Червінець непарний | Lycaena dispar | о-ва Труханів, Гідропарк та Покал |
Необхідно відзначити, що бабки – одні з найдавніших комах нашої планети: їх вік складає понад 330 млн. років. Вони з’явилися на початку кам’яновугільного періоду, тобто ще задовго до динозаврів. За час існування бабок динозаври встигли виникнути, стати володарями планети та вимерти. Коли з’явилися бабки, на землі не було інших літаючих тварин. Вони були велетенськими літаючими хижаками, досягаючи розмаху крил до 70 см. Живилися вони, як і зараз, переважно комахами, але схоже, що їх личинки жили не у воді, як зараз, а на суходолі. У наш час бабки поширені на всій земній кулі поза Антарктидою, але особливо їх багато у тропічних областях з вологим кліматом. Понад 70 видів зустрічаються в Україні.
За будовою крил бабки поділяються на рівнокрилих та різнокрилих. Перші, до яких відносяться красуні, лютки та стрілки, на своїх слабких крилах ніколи не відлітають далеко від водойми. У різнокрилих бабок політ є більш тривалим та маневреним, його швидкість іноді може досягати 50 км./год. Ці бабки можуть далеко відлітати від водойм і мешкати за 15-20 км від місць виплоду. Через забруднення водойм продовжують зникати та стають вкрай рідкісними реофільні види (види які люблять стрімку течію) бабок: красуні, дідок звичайний, кордулегастер кільчастий (Титар, 2006).
Характерними комахами заплави є також плавунець облямований (Dytiscus marginalis) та водолюб великий (Hydrous piceus), які виявлені нами, зокрема, у водоймах осокорківської заплави. Жуки-плавунці – це хижаки, жертвами яких стають невеликі ракоподібні, личинки комах, пуголовки та молодь риб. Що ж до водолюбів, то раніше вони вважались активним шкідниками, які поїдали молодь риб. На сьогодні доведено, що водолюб не здатен спричинити якоїсь відчутної шкоди. На початку літа спостерігається масовий літ водолюбів (Зуб та ін., 2004). Звичайним жуком заплави Дніпра є також полоскун борозенчастий (Acilus sulcatus) та інші.
Рис. 1.10.18. Водолюб звичайний – помітний мешканець водойм, Троєщинська заплава
Рис. 1.10.19. Безхребетні тварини-індикатори стану річок: одноденки, веснянки та волохокрильці
Безхребетні водні тварини можуть виступати зручними індикаторами стану водойм. Більшість методів біологічної індикації базується на використанні екологічних властивостей окремих видів.
Таблиця 1.10.2.
Безхребетні тварини водойми у залежності від ступеню чистоти води у ній, за (Карпова та ін., 2010).
| Мешканці чистих вод | Організми середнього ступеню чутливості | Мешканці забруднених вод |
| Личинки веснянок (Plecoptera) | Бокоплави (Amphipoda) | Личинки комарів-дзвінців (Chironomidae) |
| Личинки одноденок (Ephemeroptera) | Річкові раки (Astacus sp.) | П’явки (Hirundinea) |
| Личинки волохокрильців (Trichoptera) | Личинки бабок (Odonata) | Водяний віслючок (Asellus aquaticus) |
| Личинки вислокрильців (Megaloptera) | Личинки комарів-довгоножок (Tupilidae) | Молюски ставковики (Gastropoda, Lymnaeidae) |
| Двостулкові молюски (Bivalvia) | М’якуни-котушки (Gastropoda, Planorbidae) | Личинки мошки (Diptera, Simulidae) |
| М’якуни живородки (Gastropoda, Viviparidae) | Малощетинкові черви (Oligochaeta) |
Детально досліджено фауну безхребетних деяких заплавних озер правобережної заплави. Так, для озер Вербне та Редькине характерна багата фауна безхребетних. Тут відмічені: гідра (Hydra sp.); круглі черви (Nematoda); малощетинкові черви (Oligachaeta); п’явки (Hirudinea); кліщі (Acariformes); рівноногі ракоподібні (Isopoda); комахи з рядів двокрилі (Diptera), зокрема, комари-дзвінці (Chironomidae) та представники родини мокреців (Ceratopogonidae); одноденки (Ephemeroptera); бабки (Odonata), зокрема, такі види, як тонкохвіст елегантний (Ishnura elegans), стрілка-дівчина (Coenagrion puella), червоноочка наяда (Erythromma najas); клопи (Heteroptera), зокрема, (Hebrus ruficeps), гребляк Фаллена (Sigara falleni) та (Corixa linnaei); волохокрильці (Trichoptera) – Ecnomus tenellus, Mystacides asurea; жуки (Coleoptera): плавунець (Ilybius sp.); метелики (Lepidoptera): Paraponix stratiotata та Eloephilia maculata; черевоногі молюски : котушка загорнена (Anisus vortex), котушка біла (A. albus), чашечка озерна (Acroluxus lacustris), котушка рогова (Planorbarius corneus), котушка облямована (P. planorbus), ставковик великий (Lymnea stagnalis), ставковик яйцеподібний (L. ovata), затворка (Valvata depressa), живорідки річкова та болотна, а також лунка річкова (Theodoxus fluviatilis).
Рис. 1.10.20. Безхребетні тварини-індикатори стану річок: ракоподібні, олігохети (малощетинкові черви), м’якуни, комахи. Присутність цих тварин свідчить про швидкість течії та чистоту води у річці чи іншій водоймі: ставку, озері чи каналі
Рис. 1.10.21. Водні безхребетні: 1 – трубочник звичайний (Tubifex tubifex), 2 – п’явка слимакова (Glossiphonia complanata), 3 – п’явка облямована (Hemiclepsis marginata), риб’яча п’явка (Piscicola geometra), 5 – п’явка медична (Hirudo medicinalis)
Двостулкові молюски представлені дрейсеною мінливою та іншим близьким видом дрейсеною бузькою та перлівницею звичайною.
Як свідчать дослідження, найбільше значення для розвитку макрозообентоса цих водойм становить збереження смуги прибережно-водної рослинності, яка дуже часто знищується заради так званого розчищення водойм (Ляшенко та ін., 2005).
Відомості щодо фауни безхребетних заплавних водойм Києва, знаходимо також у Дубровського та ін. (2005). Зокрема, озеро Вербне розташоване на Оболоні, має статус слабко-забрудненої мезотрофної водойми, який це озеро зберігає протягом останніх 15 років. У фауні відзначені коловертки (Rotatoria); веслоногі ракоподібні (Copepoda); гіллястовусі ракоподібні (Cladocera), зокрема, цікавий хижий рачок лептодора велика (Leptodora kindtii); малощетинкові черви; п’явки, зокрема, п’явка звичайна; бокоплави (Amphipoda); личинки двокрилих, зокрема, комарів дзвінців (Chironomidae), більше відомих як «мотиль»; волохатокрильців (ручейників), зокрема, (Ecnomus tenellus); молюски: котушка біла (Theodoxus fluviatilis), живорідка річкова, дрейсени поліморфна та бузька; жуки (Coleoptera), зокрема, Ilybius sp.; метелики (Lepidoptera), зокрема, невеличкий метелик Paraponix stratiotata; клопи, зокрема, плавт (Naucoris cimicoides) та гребляк Фаллена.
Постановою КМУ (Постанова.., 2021) встановлено відшкодування за 1 кг незаконно здобутого мотиля – 83 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Для озер Вербне та Редькіно наявні також окремі відомості щодо бабок (Хрокало, 2005), табл.
Таблиця 1.10.3.
Видовий склад бабок озер Вербне та Редькіно, за (Хрокало, 2005)
| Українська назва | Латинська назва | поширення | статус |
| Сіролютка кільчаста | Sympecma paedisca | озеро Вербне | рідкісний вид |
| Тонкохвіст елегантний | Ischnura elegans | озера Вербне та Редькіно | звичайний вид |
| Стрілка-дівчина | Coenagrion puella | озеро Вербне | звичайний вид |
| Стрілка чудова | Coenagrion pulchellum | озеро Вербне | звичайний вид |
| Коромисло велике | Aeshna grandis | озеро Вербне, заросла затока | рідкісний вид, РК3 |
| Коромисло мале | Aeshna mixta | озеро Вербне, заросла затока | звичайний вид |
| Зеленотілка металева | Somatochlora metallica | озеро Редькіно | рідкісний вид, РК3 |
| Рівночеревець решітчастий | Orthetrum cancellatum | озеро Редькіно | звичайний вид |
| Шафранка червона | Crocothermis erythraea | озеро Редькіно | рідкісний вид |
| Тонкочеревець звичайний | Sympetrum vulgatum | озера Вербне та Редькіно | звичайний вид |
| Тонкочеревець південний | Sympetrum meridionalis | озеро Вербне | рідкісний вид, РК3 |
| Тонкочеревець криваво-червоний | Sympetrum sanquineum | озера Вербне та Редькіно | звичайний вид |
Озеро Сонячне наразі є слабко-забрудненим, але, незважаючи на це, тут зустрічаються коловертки, веслоногі ракоподібні, гіллястовусі ракоподібні, зокрема, лептодора велика, мізиди (Mysidacea), зокрема, Limnomysis bendeni, бокоплави (Amphipoda), малощетинкові черви, кишковопорожнинні, зокрема, гідри, а також личинки бабок, одноденок, двокрилих, личинки комарів дзвінців, жуків, зокрема, гребця (Agabus sp.) та волохатокрильців (Дубровський та ін., 2005).
Черевоногі молюски представлені наступними видами: котушка біла, Acroloxus lacustris, котушка гребінчаста (Armiger crista), ставковик яйцевидний, ставковик трансільванський (Lymnea transsylvanica), фіза пухирчаста (Physa fontinalis), дрейсена бузька, метелики, зокрема надзвичайно цікавий водний метелик ацентропус білий (Acentropus niveus), клопи, зокрема, ранатра (Ranatra linearis).
Рис. 1.10.22. Шкірка личинки бабки Gomphus
Рис. 1.10.23. Водяний клоп – ранатра
Озеро Тельбін, що наразі має гіпертрофний стан, характеризується наявністю наступних груп безхребетних: коловертки, веслоногі ракоподібні, гіллястовусі ракоподібні (Cladocera), бокоплави (Amphipoda), малощетинкові черви, кишковопорожнинні (гідри), п’явки (4 види), одноденки, бабки: еналягма чашеносна та тонкохвіст елегантний. В озері зустрічаються також личинки двокрилих, комарів дзвінців та волохатокрильців. Наявні також звичайні черевоногі молюски: котушка біла, котушка загорнута, котушка гребінчаста, ставковик яйцевидний, фіза пухирчаста, бурштинівка велика та затворка (Дубровський та ін., 2005).
Рис. 1.10.24. Скупчення водяного жука вертячки
Рис. 1.10.25. Хрущ травневий – видатний «авіатор»
Деякі відомості щодо ентомофауни (фауни комах) північної частини Троєщинських лук біля гирла Десни наявні завдяки дослідженням Р. Кривошеєва (2004). Тут спостерігається значне різноманіття комах: 27 видів жуків-листоїдів, 11 пластинчастовусих жуків (Scarabaeidae), 16 видів вусачів (Cerambycidae), 3 види пістряків (Cleridae), 12 видів м’якотілок (Cantharidae), 11 видів корівок (Coccinellidae), 14 видів плавунців, 20 видів водолюбів. Загалом же жуків біля 300 видів. З перетинчастокрилих відзначено 22 види бджолиних (Apidae), з яких джміль лезус (Bombus laesus) як вразливий вид, а також ксилокопа фіолетова (Xylocopa viloaceae) та ксилокопа звичайна (Xylocopa valga), як рідкісні види внесено до ЧКУ. Тут також виявлено 3 види сколеїд (Scoliidae), 5 видів веспид (Vespidae), 7 видів блестянок-хризидид (Chrysididae), 7 видів дорожніх (Pompilidae) та 8 видів риючих ос (Sphecidae). Усього перетинчастокрилих біля 50 видів. Також з двокрилих зустрічається 26 видів дзюрчалок (Syrphidae), 4 види сліпнів (Tabanidae), 6 видів ктирів (Asilidae), 7 видів бренівкових (Bombyliidae). Усього ж двокрилих біля 130 видів. Багатою є фауна прямокрилих біля 40 видів, та цикадок та попелиць – 100 видів (Кривошеєв, неопубліковані дані, 2004).
Своєрідна фауна безхребетних таких правобережних заплавних урочищ, як Покал та Жуків острів, що мають великі запаси кормових рослин: селерових (Apiaceae) та хвилівника (Aristolochia clematitis). Зважаючи на це, тут регулярно відмічаються червонокнижний махаон (Papilio machaon, був внесений до ЧКУ, категорія вразливий вид, Червона.., 2009) чи поліксена (Zerynthia polyxena, ЧКУ, категорія вразливий вид). Популяція поліксени є надзвичайно чутливою до збереження заростей головного харчового об’єкту – хвилівника. Цікаво, що листя хвилівника отруйне і внаслідок його споживання гусінь поліксени також набуває отруйних властивостей. Поширення хвилівника заплавою наразі пригнічене тим, що Канівське водосховище блокує природний хід заплавних процесів. В 1998-2003 р. зроблено вдалу спробу з розсіву насіння та реінтродукції на острові Галерний.
Такі метелики, як адмірал та павичеве око, які прикрашають заплаву влітку, зимують в долині Дніпра в підвалах будинків або дренажних штольнях правого берегу разом з кажанами.
Рис. 1.10.26. Махаон – червонокнижний вітрильник, що трапляється на заплаві у Києві
Рис. 1.10.27. Турун-бігунець (Bembidion) – невтомний хижак заплави
Незмінним елементом фауни безхребетних заплави є туруни (Coleoptera, Carabidae). У фауні України налічується до 800 видів цих жуків. Родина у 70 разів перевищує всі інші родини безхребетних за кількістю видів, у 700 разів – за кількістю особин на одиницю площі та у 400 разів за біомасою, поступаючись чисельністю лише мурахам, а біомасою – дощовим червам. У Середньому Подніпров’ї їх нараховується біля 350 видів. Найбільша чисельність турунів спостерігається саме у заплавних біотопах, особливо на прісноводній субліторалі або так званих «пляжах». Для мулистих ділянок характерні Dyschirius impunctipennis Daws., Bembidion laticolle Duft., B. minimum F., Tachys bistratus Duft. та інші. Для піщаних біотопів вказуються Cincindela arenaria viennensis Schr., Omophron limbatum F., Dyschrinus obscurus Yyll, Bembidion argenteolum Ahr., B. velox L. та ін. Ці та інші види полюбляють піщану сублітораль, вкриту зеленими, синьо-зеленими, діатомовими водоростями, грибами, якими живляться амеби та парцели, коловертки та нематоди. Цими тваринами своєю чергою живляться туруни (див. також Кришталь, 1956).
Київська частина заплави Дніпра частково попадає у ключову з точки зору охорони природи територію дніпровського екологічного коридору «Верхів’я Канівського водосховища», яке має напрочуд багату та цінну фауну безхребетних. Для цього фрагменту заплави наводились такі рідкісні комахи включені до ЧКУ як ксилокопа звичайна, дозорець імператор, мнемозина (Parnassius mnemosyne, категорія вразливий вид), вусач мускусний (Aromia moschata, категорія вразливий вид), джміль яскравий (Bombus pomorum, категорія вразливий вид), жук-олень (Lucanus cervus, категорія рідкісний вид) та махаон (Мальцев та ін., 2010).
Рис. 1.10.28. Вусач мускусний характерний для вербових заплавних лісів заплави
Рис. 1.10.29. Сонечко-арлекін, (Harmonia axyridis (дорослі особини, личинка та лялька)
Окрім аборигенних видів долина Дніпра у Києві стає зоною поширення видів-вселенців або інвазивних видів. Так, у Києві було знайдено новий інвазійний вид для України – 19-крапкового сонечка або сонечка-арлекіна (Harmonia axyridis (Pallas) (Coleoptera: Coccinellidae) (Некрасова, Титарь, 2009, 2011). Інтерес до сонечка-арлекіна останнім часом особливо зріс у зв'язку з його інвазією і надзвичайно швидким поширенням, починаючи з кінця минулого століття, у Північній Америці і Європі. Батьківщиною жука є Східна Азія – Китай і частина Сибіру. У вид віднесено до 100 найбільш небезпечних. На острові Вальковський він спостерігався тільки 2010 р., потім зник. У 2011 р. цей вид сонечка з’явився на Венеціанському острові (2011 р.) та на півостровах правого берегу навпроти масиву Оболонь.
На острові Муромець вперше для України було виявлено паразитичну осу Tricladia humilis (Симутник, Прохоров, 2012).
Безхребетні мешканці заплави можуть також допомогти передбачити погоду. Так, зокрема, чутко реагують на зміну погоди п’явки. Вони тримаються в затінку рослин. Восени п’явки зариваються в мул та впадають у сплячку. Якщо п’явки спокійно повзають по рослинам, або просто лежать на дні – це до хорошої сонячної погоди. Але якщо п’явки піднімаються наверх і навіть виповзають з води та ведуть себе стурбовано – це вірна прикмета того що наближається дощ чи гроза. Нерідко п’явки при цьому прикріплюються до рослин і напіввисовуються з води. З наближенням непогоди виповзають на берег та закопуються у пісок також раки. Не менш чутливими до наближення дощу є дощові черви (що і відображено в їх назві). Перед дощем вони виповзають на поверхню. Це захисна реакція інакше вони будуть затоплені в своїх норках. Реагують на наближення непогоди також комахи та павукоподібні. Якщо мурашник завмирає і не видно його мешканців, значить мурахи відчули збільшення вологості і сховалися. У комарів немає спеціального апарату що реагує на вологість повітря. Проте в них тоненькі слабенькі крильця набухають при найменшій вологості. І тоді комари вже не можуть літати. А якщо літають – значить повітря сухе. Бабки також сигналізують про зміну погоди. В добру погоду вони літають якби не поспішаючи по одній або парами. Але як тільки починає змінюватися атмосферній тиск та збільшується вологість повітря, бабки проявляють помітну стурбованість. Їх політ стає нервовим з більш різкими скачками. Висота польоту знижується. Перед дощем бабки збираються в зграї і більш дзвінко стрекочать. Деякі висновки про найближчу погоду можна зробити спостерігаючи павуків. Якщо павуків та їх сіток мало – до змінної погоди, сіток багато – до доброї погоди (Рощин, 1983).