Амфібії та рептилії заплави Дніпра у Києві

Парнікоза І.Ю.

Розділ підготований у співавторстві з О. Некрасовоюde;

Умови долини Дніпра у м. Києві надзвичайно сприятливі для амфібій та рептилій, не дивлячись на сильний антропогенний прес. Та відомостей про герпетофауну островів Дніпра дуже небагато та інформація є неповною. Коротку інформацію про фауну рептилій міста у XVIII ст., в тому числі заплави Дніпра, залишив в своїй Історії Києва (1798-99 рр.) М. Берлінський:

«В болотных местах много мошкары и ужей водится, но из ядовитых только примечена одна темная с желтоватым брюхом порода змей» (Берлінський, 1991).

Перші наукові відомості про земноводних та плазунів Труханового острова з’явились у статті «Очеркь Труханового (Алексеевского) острова» Е. (М). В. Шарлеманя (1914), де спостерігалися: тритон звичайний (латинські назви цієї та ін. тварин див, табл. 1.10.4.), кумка червоночерева, квакша звичайна, часничниця звичайна, жаба гостроморда, жаба трав'яна (як вказує цей автор, потрапляє випадково), ропуха зелена, жаба озерна, черепаха болотна, веретільниця ламка (потрапляє випадково), прудка ящірка, вуж звичайний (див. Додаток). Також є повідомлення Н. Н. Щербака (1957) про герпетологічні знахідки у норах нориць на острові Жуків: кумки червоночеревой, тритона звичайного та зелених жаб (представників Pelophylax esculentus complex). Моніторингові дослідження продовжились тільки наприкінці ХХ ст. (Некрасова, 2002, 2008, 2010; Дубровский та ін., 2008).

Таблиця 1.10.4.

Сучасне поширення амфібій та плазунів на території долини Дніпра у м. Києві

Примітки: * – поодинокі знахідки; БК — Бернська конвенція, 2, 3 – номер додатку, РК3 – тварини, які охороняються Рішенням Київради № 879/2289 від 23.12.2004; ** – у дужках номер додатку.

При проведенні моніторингових досліджень нами було виявлено на території долини Дніпра у м. Києві 10 видів земноводних та 3 – плазунів (див. табл.1.10.4.).

На ділянках ксерофітних лук заплави можна зустріти часничницю звичайну (БК2), яка активна у вечірній та нічний час. Біля Дніпра на території Києва її було знайдено, зокрема, навпроти Русанівських садів. Часничниця також є звичайним мешканцем решток Осокорківської заплави. Часто під час весняних міграцій часничниця гине під колесами автотранспорту на придніпровських дамбах. Ця тварина є ще досить поширеною, та намітилася тенденція до скорочення її чисельності у регіоні.

Досить рідко зустрічається також ропуха зелена, яку знаходив Е. (М) В. Шарлемань (1914а) на Трухановому острові. На даний час вона зустрічається на острові Великому Північному (Дубровский та ін., 2008). Більш часто зустрічається ропуха звичайна, зокрема, на островах Жуків та Покал (урочище Княже). Під час нересту звичайних ропух, самців більше ніж самиць, тож самець знайшовши самицю міцно сідає на неї, і та мусить тягнути його далі на собі на нерестовище. Інші самці так намагаються збити його і заволодіти самкою інколи самку обліплює до 3-х самців.

На старицях та болотистих ділянках звичайною є кумка червоночерева. У більшості екземплярів кумки можна спостерігати не червоний, а помаранчевий чи жовтуватий колір черева. На островах навесні та восени можна почути її характерне гучне «кумкання». Цей вид віддає перевагу більш прогрітим неглибоким місцям – калюжам, неглибоким водоймам.

Найкраще маскування має квакша звичайна, вона може змінювати свій колір від зеленого до сірого. Та її можна почути на великій відстані теж навесні іноді наприкінці літа-восени. Згідно народним переконанням квакша (деревна жаба, або райка) своїм голосом попереджає про дощ. Ця тварина потребує для розмноження неглибоких водойм з чагарниками навколо них, яких не бракує на заплаві.

У долині Дніпра у межах Києва кумка та квакша зустрічаються у районі гирла Десни та на островах Муромець, Великий Північний, але квакша тяжіє до найбільш зарослих очеретом чи чагарником біотопів.

Необхідно зазначити, що у Середньому Придніпров’ї зелені жаби представлені складним гібридним комплексом Pelophylax esculentus complex, який утворено гібридизацією озерної Pelophylax ridibundus та ставкової P. lessonae жабами, внаслідок чого утворюється стійка гібридна форма – Pelophylax kl. esculentus.

З комплексу зелених жаб на київському відтинку долини Дніпра звичайним видом є жаба озерна. Цікаво, що на озері Вербне знайдено екземпляр жаби озерної з яскраво-блакитним забарвленням дорсальної частини тіла (Некрасова, 2002), а на дамбі біля Козинки – гібрид бірюзового зафарбування. У межах Києва було також знайдено поодинокі особини жаби їстівної (Pelophylax kl. esculentus), які також зустрічались у внутрішніх затоках о-вів: Великий Північний, Труханів, а також жаби ставкової (Pelophylax lessonae) на Лівобережжі (Нижні Сади), останній вид, мабуть, занесений течією випадково (Некрасова, 2002, 2010).

Озерні жаби вилазять на берег – буде дощ (Рощин, 1983).

На островах Києва виявлено також гостроморду жабу (Rana arvalis), яка, хоч і нечисленна, та більш розповсюджена, ніж жаба трав’яна (Rana temporaria). Перший вид є більш характерним для заплави, хоча останнім часом намітилася тенденція до скорочення його чисельності, а поширення трав’яної жаби потрібно ще досліджувати.

Звичайною твариною малопорушеної заплави є болотяна черепаха (Emys orbicularis, МСОП (LR/nt), БК2). Навесні черепаха більш активна і її можна побачити у внутрішніх водоймах островів: Труханів, Муромець, Гідропарк та ін. В 2017 р. болотяну черепаху було виявлено також в скидному каналі на Оболоні біля затоки Вовкувата, а в 2021 р. в урочищі Горбачиха.

Сприятливі умови для існування болотяної черепахи створює наявність піщаних грив, де цей плазун відкладає яйця. Болотяна черепаха може перебувати під водою з годину. В сонячні дні вона вигрівається на стовбурах повалених дерев посеред водойм.

В Центральній Європі, і зокрема в Польщі у зв’язку з теплими зимами посилилася проблема інтродукції червоновухої черепахи (Trachemys scripta), яка витісняє аборигенну болотяну черепаху. Наразі в водоймах України цей вид в дикому вигляді на щастя не зустрічається. Але не варто безвідповідально випускати цих черепах з тераріума в природу.

Наразі звичайною твариною всієї заплави є ящірка прудка (Lacerta agilis). Втім, ще 1914-1916 р. у зв’язку з повенями ця ящірка тут була відсутня. Зокрема, не була виявлена вона Е. (М) В. Шарлеманем на Трухановому острові (Шарлемань, 1914а, 1916, 1965).

Звичайною змією заплави є вуж звичайний (Natrix natrix). Самець вужа менший він рідко досягає 1 м довжини. Самиця як правило більша, вона буває і більшою за 1 м. Рух змії здійснюється завдяки м’язам як спираються на скелет та міцні черевні щитки. Роздвоєний язик вужа – засіб для хімічної орієнтації в просторі. Вуж не має отрути та отруйних зубів тому для людини безпечний. Борониться вуж за принципом скунса, виділяючи смердючу рідину через задній прохід. Від неї важко відмитися. Тому радимо шанувати вужів і без потреби не турбувати. В заплаві Дніпра вуж найбільш часто зустрічається на Жуковому острові та лівобережній заплаві, зокрема в районі оз. Золоче у с. Вишеньки. Цікавою є знахідка суцільно-чорного вужа-меланіста у гирлі Десни.

Натомість в болотистій північній частині озера Алмазне існує числельна популяція вужа водяного (Natrix tesselata).

Звичайна гадюка Vipera (Pelias) berus рідко досягає 80 см довжини. Ця тварина використовує свою отруту переважно для полювання, щоб без боротьби вбити малу жертву – найчастіше гризуна. На більших тварин отрути гадюки не вистачає. Тому вона кусає того, хто її турбує лише в випадку ближньої оборони. Дія отрути такої ж сили як в ос, зокрема шершня. Смертельних випадків в Україні не зафіксовано. Варто пам’ятати, що в разі укусу дитини, старої людини чи людини з алергією варто звернутися до лікаря. Проте спокійна поведінка дозволить вам розійтися з гадюкою миром. Раніше, до приватного будівництва, гадюка зустрічалася біля р. Козинка. На межі заплави виявлена також біля оз. Алмазне.

Що стосується веретільниці ламкої Anguis fragilis та мідянки Coronella austriaca (БК2, ЧКУ, категорія вразливий вид), то у межах Києва ці тварини тяжіють до незатоплюваних надзаплавних терас, але нижче міста зустрічаються і на островах.

Заплава Дніпра останнім часом все більше підлягає впливу людської діяльності. Це негативно позначається зокрема і на охороні амфібій та рептилій. Охорона цих тварин вимагає низки заходів. Перш за все мають бути збережені вигляді об’єктів Природно-заповідного фонду ділянки з непорушеним гідрорежимом, а також водойми придатні для нересту амфібій та ділянки мало порушеної рослинності придатні для існування рептилій зокрема на території розташованих на ній міських кварталів. Тут необхідно відмовитися від розчистки озер та ставів від прибережно-водної та водної рослинності, розчистки ділянок природних заростей. Також необхідно утриматися від бетонування берегів водойм та надання їм крутого профілю. Навесні сірі ропухи масово йдуть на розмноження. Заплава Дніпра ще не порушена в такій мірі, щоб для цього існували великі перешкоди. Проте, на лівобережжі та правобережжі реальну загрозу ропухам становлять автодороги. На дорогах під час весняних міграцій можуть також масово гинути тритони звичайний та гребенястий, а також трав’яна та гостроморда жаби. Необхідно подумати про спорудження за прикладом Європи спеціальних переходів під дорогами та встановлення спеціальних дорожних знаків «Обережно амфібії».