Алювіальна рослинність та флора заплави Дніпра в м. Києві

Парнікоза І.Ю.

Алювіальна рослинність (союз Chenopodion fluviatile та асоціація Rumicetum maritimi союзу Bidention tripartitae з класу Bidenteteatripartiti, а також асоціація Eleochaito acicularis – Limoselletum aquaticae з союзу Elatini–Eleocharition ovatae класу Isoeto-Nanojuncetea, та асоціація Eliocharietum aciciularis союзу Eleocharititon acicularis класу Littorelletea uniflorae) займає проміжне положення між водною та прибережно-водною рослинністю. Вона представлена піонерними комплексами на піщаних та мулистих мілинах, що починають формуватися з середини літа у процесі поступового спаду води (Сенчило, Гончаренко, 2008).

Біотопи цих угруповань формуються внаслідок значного переносу піску, частина якого відкладається вздовж берегів та на річкових мілинах, стоврюючи піщані коси. Умови цього біотопу дуже бідні і небагато рослин може тут вижити. Адже пісок сильно гріється та висихає. В місцях, де вода має нижчу швидкість накопичуються органічні рештки. На них розвиваються угруповання з класу Bidentetea. Зазвичай вони створюють невеликі площі на кордоні з прибережними заростями верб, аморфи та інших прибережних дерев та чагарників.

Такі угруповання формують чихавка звичайна (Ptarmica vulgaris D. С.), заносний вид – череда листяна (Bidens frondosa), значно рідше аборигенна череда трироздільна (Bidens tripartita L.), струмочниця водяна (Catabrosa aquatica (L.) P.Beauv.), лобода червона (Oxybasis rubra (L.) S. Fuentes & al.), нетреба ельбійська (Xanthium albinum (Widder) H. Scholz.) гірчак малий (Polygonum minus Huds.), гірчак почучуйний (Polygonum persicaria), вероніка джерельна (Veronica anagallis-aquatica L.), і подібна до неї вероніка потокова (Veronica beccabunga L.), що має коротші округлі листки, ситник чорний (Juncus atratus Krock) – з яскраво чорними колосками, незабудка болотяна (Myosotis scorpioides L.) – чарівні блакитні квіточки якої з жовтогарячою серединкою дійсно незабутні, стрілиця звичайна (Sagittaria sagittifolia L.), бульбокамиш морський (Bolboschoenus maritimus (L.) Pall.) – з тригранними стеблами та загостреними коричневими колосками, з яких під час квітування стирчать ніби припрошені борошном квітки, водяний хрін земноводний (Rorippa amphibia (L.) Besser), леєрсія рисовидна (Leersia oryzoides (L.) Sw.) та ін.

Наявність щільних заростей надзвичайно тендітної болотниці голчастої (Eleocharis acicularis (L.) R. & S.), може свідчити про наявність асоціації Eliocharietum aciciularis. Дане угруповання не з’являється на певний час і є стабільним, проте для нього характерний регулярний перехід зв одної в суходільну стадію. Вільним від води це угруповання буває 3-4 місяці на рік.

Значно рідше на більш товстих відкладах органіки, які характерно лускають під час посухи формуються угруповання з класу Isoeto-Nanojuncetea та Littorelletea uniflorae. Ці угруповання короткотривалі і існують 3-4 місяці (Matuszkiewicz, 2008; Вісла у Варшаві, 2022).

До складу таких угруповань входять сухоцвіт болотяний (Gnaphalium uliginosum L.), подорожник середній (Plantago major subsp. intermedia (Gilib.) Lange) – річкова раса усім відомого подорожника великого, смикавець бурий (Cyperus fuscus L.), ситник чорний (Juncus atratus Krock), ситник членистий (Juncus articulatus L.) та ін.

За сприятливих умов алювіальна рослинність є первинною стадією заростання затоплюваних пісків, наступною стадією розвитку є заростання стійкими до ламання весняною кригою заростями верби, а кінцевою – розвиток лісів з білої верби (див. Заплавна лісова (плавнева) рослинність та флора заплави Дніпра в Києві), які витримують значене затоплення і є стабільними (клімаксними) угрупованнями у даних умовах. На найбільш висушених фрагментах річкових пісків натомість можуть розвиватися псамофітні угруповання (див. Псамофітна (пісоколюбна) рослинність та флора заплави Дніпра в Києві). Згодом тут розвиваються шелюжники, а як кінцева стадія осокореві ліси (див. Заплавна лісова (плавнева) рослинність та флора заплави Дніпра в Києві).

Найкращий опис формування алювіальної рослинності залишив для нас відомий американський екофілософ Олдо Леопольд:

«Деякі образи стали відомими, завдяки тому, що вони являють собою речі тривалі і таким чином придатні для огляду кожного наступного покоління, а в кожній генерації знаходяться люди, які можуть їх оцінити. Знаю полотно таке недовговічне, що рідко коли взагалі кимсь оглядається, хіба що може якимось мандрівним оленем. Артистичним художником є річка, яка перед тим як я встигну закликати приятелів, щоб вони могли подивитися на її витвір, на завжди забирає його від людських очей. Потім існує воно тільки в очах моєї душі…Початком справи є широка смуга мулу, нанесена тонким шаром на пісок відступаючого берега. Коли вона поволі висихає на сонці, щиглики купаються в її калюжах, а олені, чаплі… та черепахи покривають її мереживом своїх слідів. На цьому етапі ще не відомо, чи станеться ще щось більше. Лише коли я бачу, що смуга мулу вкривається ситнягом (Eleocharis -авт.), то з того часу приглядаюся далі уважніше, адже це є сигнал, що річка має настрій до малювання. Майже протягом однієї ночі, ситняг створює густу дернину, таку буйну та густу, що полівки з пагорбів неподалік не можуть встояти перед таким видовищем. Вони масово напливають на зелені пасовища і можна побачити сліди їх нічного плавання в оксамитових глибинах. Лабіринт впорядкованих мишиних стежечок свідчить про їх ентузіазм. На цьому етапі з вологого піску під зеленою смугою виростають проростки рослин, яких є занадто багато, щоб їх порахувати, і занадто малі, щоб можна було їх розпізнати. Якщо хочеш оглянути цей витвір, залиш річку ще на три тижні наодинці, а після того відвідай косу певного ясного ранку, одразу після того як сонце розпорошить ранковий туман. Художник вже наклав барви та закріпив їх росою. Не повертайся більше, щоб вдруге побачити зелене пасовище, тому що його вже там не буде. Або спадаюча вода висушить його, або підвищення рівня води очистить косу, повертаючи йому первинну простоту чистого піску. Проте можеш розмістити його образ в своїй душі і мати надію, що наступного року на річці знову спливе малярська палітра» (Leopold, 2004).

В минулому – до зарегулювання Дніпра в Києві алювіальна рослинність була значно ширше поширена на київській заплаві. Адже для заплави був характерний режим тривалих розливів. Внаслідок цього значна частина заплави протягом двох місяців перебувала під водою. Тривале затоплення приводило до повстання нових піщаних кіс та мулистих відкладів, які після спаду води ставали придатними для формування піонерних алювіальних ценозів. Алювіальні угруповання згадуються Е. (М.) Шарлеманем для Труханового острова 1914 р.:

«У води рясно зростають смикавець Cyperus…і на відмілинах прилеглих до нього домінуючими формами є.., авран лікарський Graciola officinalis L. та ін.» (Шарлемань, 1914).

На мілинах наявні численні проростки верби білої (Salix alba L.) – перша заявка справжнього господаря заплавних екосистем.

В найбільш розвинутому вигляді алювіальні угруповання можна побачити в Києві в пригирловій частині р. Десна, де повністю зберігся природний гідрорежим. У складі тутешніх алювіальних угруповань навіть зустрічаються такі регіонально-рідкісні види як діхостиліс Мікелі (Dichostylis micheliana (L.) Nees) та частуха ланцетна (Alisma lanceolatum With.), яка відрізняється від подорожникової вужчими листками та рожевими квітами.

Одною з найоригінальніших і досить поширених водних рослин, поширених і у складі алювіальних комплексів є стрілолист, що не тільки утворює різні листки у залежності від глибини заглиблення їх під воду, але й їстівні бульби, що нагадують невелику картоплю. Навесні вони можуть проростати і дають початок новим рослинам.

У червні-серпні стрілолист квітує суцвіттями з надзвичайно гарних білих квіток. Після дозрівання насіння стрілолиста тривалий час плаває поверхнею води і течією розноситься на значні відстані. Це гарантує цій рослині широке поширення.

Дані угруповання дуже чутливі до антропогенного пресу (Matuszkiewicz, 2008). Алювіальна рослинність охороняється також міжнародному рівні, зокрема так звані європейсько-сибірські низькорослі однорічні земноводні угруповання (за винятком угруповань ситнику жаб'ячого) за участю смикавцю бурого Cyperus fuscus – С 3.51 охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції (БК), а алювіальна рослинність загалом Директивою з охорони біотопів Європейського Союзу як природна евтрофічна рослинність угруповань Chenopodion fluviatile, Bidention tripartitae p. p., Elatino–Eleocharition ovatae p. p. Bidention – код угруповання 3270–1 (; Тлумачний.., 2017).

Для забезпечення охорони алювіальних угруповань заплави Дніпра в Києві необхідне перш за все збереження ділянок Дніпра, де спостерігаються подібні до природних коливання рівня вод, відкладання мулистих наносів та утворення піщаних мілин. Необхідно включення цих місць в заповідну зону та зону регульованої рекреації національного природного парку «Дніпровські острови». Зокрема мають бути збережені піщані та мулисті узбережжя острова Пташиний, острова Муромець, Труханового острова, острова Долобецький та урочища Горбачиха, а також мулисті узбережжя затоки Доманя та урочища Запісоччя Північне, урочища Берковщина та урочища Собаче гирло. Це має зберегти їх, зокрема від заходів регуляції гідрорежиму та видобування піску на Дніпрі. Інтереси збереження цих угруповань вимагають припинення подальших заходів з зарегулювання течії Дніпра.