Водна рослинність та флора заплави Дніпра в Києві
Парнікоза І.Ю.
І заплакала Лілея,
А Цвіт Королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
На білеє пониклеє
Личенько Лілеї.
Т. Шевченко
Водна рослинність представлена на руслі р. Дніпра, заострівного рукава р. Десни та акваторії численних озер-стариць на території островів та лівобережжя. Сучасна водна рослинність сформувалася на руїнах колишнього тропічно-екзотичного різноманіття зруйнованого кліматичними катаклізмами плейстоцену. Зважаючи на що зберегла у своєму складі низку давніх архаїчних видів рослин.
Найраніше свідчення про склад водної рослинності Європи відноситься до крейдяного періоду, коли зафіксовано такі рослини як водяний горіх (Trapa), сальвінія (Salvinia), а також рослини з родини німфейних (Nympheaceae) (Див. розділ ).
Під гюнц-міндельського міжльодовиків’я на території Польщі у водоймах траплялася теплолюбна азолла (Azolla filiculoides Lam.) (Szata.., 1977).
Численні свідчення наявні щодо водної флори міндель-рісського міжльодовиків`я з сусідньої Польщі. Серед водних рослин відмічені такі види: азолла (Azolla filiculoides), яка наразі зустрічається в Північній Америці, брасенія Шребера (Brasenia schreberi J. F. Gmel.) – наразі зростає в Північній Америці, евріала страхітлива (Euryale ferox Salisb.) з сучасної Східної Азії, різуха найтонша (Najas tenuissima (A.Braun ex Magnus) Magnus) з сучасної Північної Європи, В цей час в Польщі найраніше фіксується альдрованда (Aldrovanda vesiculosa L.)(Szata.., 1977).
В часи рісського (дніпровського) зледеніння відмічено наявність в складі водної рослинності Польщі таких видів, як водяний жовтець (Batrachium), водопериця (Myriophyllum), зокрема водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum L.), рдесники (Potamogeton pusillus L., Potamogeton obtusifolius Mert. & W.D.J.Koch, (P. filiformis Pers.), спіроделла (Spirodela polyrhyza (L.) Schleid.) (Szata.., 1977).
В умовах Придніпров’я пережити рісське зледеніння, імовірно, змогли лише компоненти водної рослинності. Зокрема третинними реліктами вважаються альдрованда, водяний горіх (Trapa natans L.), сальвінія (Salvinia natans All.), з якими ми детальніше ознайомимося в розділі: . Імовірно вони непогано почували себе в прильодовиковій зоні (Личков, 1931). W. Gajewski (1837) припускав, що в якості третинних реліктів в Європі могли зберегтися марсилея (Marsilea quadrifolia L.) та сальвінія (Мельник, 2000).
В рісс-вюрмському міжльодовиків’ї на зростання тепла в відреагувала і водна рослинність. Це підтверджує наявність не тільки звичайних наразі теплолюбних водних рослин – латаття білого (Nymphaea alba L.), глечиків жовтих (Nuphar lutea (L.) Smith), різухи морської (Najas marina L.), куширу зануреного (Ceratophyllum demersum L.), сальвінії плаваючої, різака алоєвидного (Stratoides aloides L.), водяного горіха, альдрованди, різух: морської, найтоншої, малої (Caulinia minor (All.) Coss. et Germ.) та гнучкої (Najas flexilis (Willd.) Rostk. & Schmidt), але й таких екзотичних видів як брасенія Шребера (Szata.., 1977).
В складі водної рослинності пізнього плейстоцену району Києва зустрічалися рогіз (Typha sp.), їжача голівка (Sparganium sp.), рдесники (Potamogetanaceae) та жабурникові (Hydrocharitaceae)(Безусько та ін., 2011). В складі водної рослинності алереду Польщі (11800-10700 тис. р. до н.е.) вказуються теплолюбні латаття біле, глечики жовті та кушир занурений (Szata.., 1977).
Оптимум голоцену припадає на атлантичний період (7700-5100 тис. р. до.н.е.), коли в Польщі спостерігається поширення на північ теплолюбних водних рослин, таких як кушир напівзанурений (Ceratophyllum submersum L.) та різуха гнучка.
Як свідчать палеоботанічні дослідження субфосильних відкладів на Подолі (вул. Хорива, 37) в Х ст. н.е. водна рослинність була представлена пилковими зернами пухирчатки (Utricularia sp.), водопериці (Myriophyllum sp.), ряскових (Lemnaceae), німфейних (Nymphaeaceae), лататтям білим, рдесниками (Potamogetonaceae) (). Ці дані доповнюють дослідження палеоботанічних матеріалів з розкопу на Подолі, вул. Спаська, 35, див.( ). Зокрема тут виявлено насіння ряски малої (Lemna minor L.).
В описі Труханового острова складеному 1914 р. Є. (М.) Шарлеманем зустрічаємо й подробиці щодо водної рослинності:
«В затоках і старицях острова зустрічаються наступні типові водяні рослини: Elodea canadensis, Myryopyllum, Ceratophyllum, Utricularia vulgaris, Ranunculus, декілька видів Potamogeton (perfoliatus, crispus, natans та ін.). Nuphar luteum, Nymphaea alba L. та ін. на поверхні води у берегів селиться в незначній кількості і т.і. В товщі води місцями видніються світло-зелені зарості Lemna trisulca L. На піщаному дні заток досить звичайні кущики Najas major All.» (Шарлеманъ, 1914). Пізніше Шарлемань згадує тут ще Zanichellіa (цанікелія є індикатором засолення, наразі на острові не виявлена – авт.) (Шарлеманъ, 1916).
«Обидва озера Почайни густо заросли різними водними рослинами. Майже вся водна поверхня густо покрита лататтям (Nymphaea alba), глечиками (Nuphar luteum), тут і там цілими островами розкидані ситники, місцями в затоках рясно розрісся різак (Stratiotes alloides), дно поросло густим лісом елодеї (Elodea canadensis), куширу (Ceratophyllum) та ін.» (Шарлеманъ, 1916).
“Змійовате та Круте – доволі глибокі стариці (сажнів в 3-4 (6,3-8,4 м – авт.)) майже позбавлені водяних рослин. Лише у берегів росте елодея. Натомість багато різних водоростей. Тут мені траплялося знаходити «сіточку» (водорість Hydrodictyon reticulatum – авт.) (Шарлемань, 1916).
Рис. 1.6.15. Фрагмент озера Лукове (фрагмент, що зберігся на північ від затоки Верблюд) 2012 р.
Рис. 1.6.16. Угруповання жабурника, оз. Малинівка
Середовищем існування водної рослинності є вода, проте рослини прикріплені до дна закріплюються в дні сильно зволоженому, а тому м’якому з більшим чи меншим вмістом органічних речовин. В глибших частинах водойми при цьому утворюються поклади мулу. Різні рослини вимагають різного ступеню розвитку мулової товщі. Згідно сучасній фіто соціологічній класифікації усі типи водної рослинності належать до класу вищої водної рослинності Potametea. В даному класі вирізняють союз вкорінених на ґрунті рослин з листками плаваючими на поверхні води – так званих німфеїдів – Nymphaeion, союз не вкорінених чи вкорінених макролітів, які плавають в товщі води, так званих елодеїдів – Potamion, а також примітивних рослин плаваючих на поверхні води –типу ряски Lemnetea (Matuszkiewicz, 2008; Wysocki, Sikorski, 2009).
На руслових ділянках у зв’язку з швидкою течією справжня водна рослинність представлена виключно вздовж берегів чи на мілинах посеред русла. Її формують зарості рослин-німфеїдів з плаваючими листками таких видів, як глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Smith), та водяний горіх плаваючий (Trapa natans L. s.l.) та ін.. (Цуканова, 2002). Дані макрофіти в межах союзу Nymphaeion утворюють свої асоціації – глечиків-латаття білого – Nupharo–Nymphaeetum albae, латаття сніжно-білого – Nymphaeetum candidae, жабурника звичайного – Hydrocharitetum morsus–ranae, рдесника плаваючого – Polygonetum natantis, водопериці кільцевої – Myriophylletum verticillati (Matuszkiewicz, 2008).
Рис. 1.6.17. Угруповання глечиків жовтих, урочище Горбачиха
Рис. 1.6.18. Угруповання водяного горіха плаваючого, урочище Горбачиха
В товщі води ж поширені елодеїди, такі як рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoliatus L.). Цей вид зокрема є реофілом, тобто любить течію, і може рости в умовах, коли швидкість течії сягає 1 м/сек. Рослина має видовжене закріплене на ґрунті стебло, від якого відходять яйцевидні тонкі листки. Рдесник повністю занурений у воду, лише під час квітування над поверхнею води з`являються колосовидні суцвіття. Дана рослина утворює багатовидові угруповання і на штучних озерах сучасної Дніпровської заплави – Алмазному, Редькино, Вербному, Вирлиці, в яких здебільшого також трапляються елодея канадська, інші види рдесників чи кушир занурений (Савицький, Зуб, 1999). Елодеоїди на заплаві Дніпра в Києві формують асоціації: рдесника гребінчастого – Potametum pectinati, водяного жовтецю рогового – Ranunculetum circinati, елодеї канадської – Elodeetum canadensis, куширу зануреного – Ceratophylletum demersi, водопериці колосистої – Myriophylletum spicati, рдесника блискучого – Potametum lucentis, рдесника пронизанолистого – Potametum perfoliati (Matuszkiewicz, 2008).
Рис. 1.6.19. Рдесник пронизанолистий найбільш звичайний вид на узбережжях Дніпра
Так, як композиція водної та частково-прибережно-водної рослинності формується відповідно до умов водойми, зважаючи на що певні види, такі як рдесник пронизанолистий чи їх асоціації можуть бути екологічними індикаторами.
До індикаторів реофільних умов відносяться також деякі інші види рдесників: довгий (Potamogeton praelongus Wulf.), кучерявий (Р. crispus), а також рослини з складу прибережно-водної рослинності: їжачі голівки пряма (Sparganium erectum L.) та зринувша (Sparganium emersum Rehm.), сусак зонтичний (Butomus umbellatus L.), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagitifolia L.), глечики жовті та куга озерна (Schoenoplectus lacustris (L.) Palla) (Карпова та ін, 2010).
Угруповання рдесника кучерявого рідкісні і виявлені зокрема на оз. Вирлиця. Угруповання рдесника гребінчастого об’єднує реофільні монодомінантні ценози, які формують переривчасті смугу заростей водних макрофітів уздовж берегів озера Редькіно (Савицький, Зуб, 1999).
На ділянках русел з більш повільною течією водна рослинність представлена рдесниками гребінчастим (P. crispus) і блискучим (P. lucens), у меншій мірі – плаваючим (P. natans), а також куширом зануреним (Ceratophyllum demersum L.), жабурником звичайним (Hydrocharis morsus-ranae L.), спіроделлою багатокореневою (Spirodella polyrhiza (L.) Scheld.), ряскою малою (Lemna minor L.) та трироздільною (L. trisulca L.), а також елодеєю канадською (Elodea canadensis Michx) (Цуканова, 2002).
Тут також можуть траплятися гірчак земноводний (Polygonum amphybium L.) та рдесник плаваючий (Potamogeton nutans L.). Обидві рослини добре пристосовані до перепадів води у водоймі, внаслідок чого здатні утворювати наземну та водну форми. Гірчак земноводний особливо декоративний під час квітування, приваблюючи своїми здалека помітними рожевими суцвіттями, які стирчать над водою. Рдесник плавучий натомість вирізняється лискучими листками, що лежать на поверхні води та стрічкоподібними тонкими листками, що розвиваються у товщі води. Він також випускає квітконоси у вигляді колосків над поверхнею води, втім, вони, на відміну від гірчака, буро-зелені і не такі привабливі. Вид виявлений і на захищених мілководдях великих штучних заплавних озер – Вирлиці та Алмазного (Савицький, Зуб, 1999).
Рис. 1.6.20. Схема будови асоціації рдесника блискучого (Potametum lucentis) за (Wysocki, Sikorski, 2009)
Рис. 1.6.21. Гірчак земноводний – типовий гідрофіт долини Дніпра
Ці рослини належать до індикаторів лімнофільних (від грецького лімне – озеро) умов, що характеризуються процесами замулення та збільшення трофності води (Зуб та ін., 2004). Типовий лімнофільний елемент у заростанні водойм заплави Дніпра представляють собою зокрема моно-домінантні угруповання рдесника блискучого, які належать до асоціації Potametum lucentis (Wysocki, Sikorski, 2009). Змінно-домінантний лімнофільний комплекс за участі глечиків жовтих та білого латаття відмічений на озерах Нижньому Тельбіні та Алмазному (Савицький, Зуб, 1999). Лімнофільні умови наразі характерні також для перекритого дамбою заострівного рукава Десни. Гідрофільна рослинність тут добре розвинена. На ділянках з більш повільною течією можна зустріти також підводні зарості водопериці колосистої (Myriophyllum spicatum L.), які належать до асоціації Myropylletum spicati (Wysocki, Sikorski, 2009), та різухи (наяда) великої (Najas major L). Обидві рослини розвиваються під водою, втім, квітконоси першої з’являються над водою, а друга квітує під водою.
У водопериці восени на кінцях гілочок утворюються зимуючі бруньки, які перезимовують на дні та навесні дають початок новій рослині. Стебла та листки водопериці часто бувають вкриті кірками вапна, оскільки ця рослина часто надає перевагу водоймам з багатим вмістом кальцію. Масовий розвиток водопериці можна спостерігати у разі сильного антропогенного забруднення водойми органікою (Зуб та ін., 2004).
Наяда ж зростає у більш чистих умовах, вона утворює розлогі кущики з кільцями шипастих листків. Її латинська назва, що походить від імені морських богинь – русалок, яскраво дисонує з зовнішнім виглядом рослини.
Рис. 1.6.22. Водопериця колосиста
Рис. 1.6.23. Різуха велика
Лімнофільні умови можуть переходити у процеси заболочування, що характерно для озер-стариць Десни та Дніпра. При цьому якість води значно погіршується. Відмічається накопичення органічної речовини внаслідок опадання відмерлих решток рослин. Це своєю чергою спричинює зменшення кількості кисню у воді та збільшення вмісту сірководню і метану, вода у водоймі набуває бурого кольору. У таких умовах розвивається та домінує специфічний комплекс видів-макрофітів: рогіз вузьколистий, водна комахоїдна рослина – пухирник звичайний (Utricularia vulgaris L.), кушир занурений, ряска мала та триборозенчаста, спіродела багатокоренева, водяний різак алоєвидний. За ступенем розвитку цих заростей можна визначити інтенсивність процесів заболочування у водоймі (Карпова та ін, 2010).
Кушир занурений (Ceratophyllum demersum) є найбільш звичайним видом роду в наших водоймах. Угруповання цього виду можна відшукати в багатих органікою стоячих водах з осадами сапропелю, що можуть сягати 1 м. Кушир занурений має товсті гілочки які розгалужені на три дочірні сегменти. На відміну від нього інший вид – кушир напівзанурений (Ceratophyllum submerusumL.) має значно довші і тонші гілочки, що галузяться на багато дочірніх сегментів. Останній вид на київській заплаві за даними Альошкіної відомий з району Козачого острова (Дідух, Альошкіна, 2012).
Рис. 1.6.24. Водна богиня – наяда чи русалка надихала не тільки мореплавців, але й вчених. Чи схожа вона на однойменну рослину?
Рис. 1.6.25. Ряски – найменші у світі квіткової рослини, утворюють щільний покрив на поверхні стоячих водойм. У центрі фото для порівняння – сальвінія плаваюча
Окремий клас водної рослинності складають угруповання водних рослин на поверхні води – Lemnetea minoris, утворені переважно рясками. До його складу на заплаві Дніпра відносяться наступні асоціації: спіродели багатокореневої – Spirodeletum polyrhizae, ряски трироздільної – Lemnetum trisulcae, а також угруповання ряски малої і сальвінії плаваючої – Lemno minoris–Salvinietum natantisis (Matuszkiewicz, 2008).
Ряски – найменші у світі квіткові рослини, розміри їх рідко перевищують 1 см. Квітка у них така маленька, що її можна роздивитися лише під мікроскопом. Та й цвітуть ці рослини дуже рідко. Зелені пластинки ряски малої округлі і дуже маленькі (2-4 мм.). Від їх нижньої поверхні відходить один корінець. Подібна будова і у спіродели багатокореневої. Вона дещо більша, а на зворотному червонувато-фіолетовому боці знаходиться пучок корінців. На відміну від цих двох рослин, що вільно плавають на поверхні води, ряска триборозенчаста мешкає під водою, нерідко заповнюючи всю товщу. Пластинки у неї напівпрозорі, ланцетні об’єднані одна з одною. Живляться ряски шляхом всмоктування речовин, розчинених у воді нижньою поверхнею пластинки. Вони швидко розмножуються і швидко можуть затягнути килимом усю поверхню водойми. Таке явище спостерігається на невеликих озерцях лівобережжя.
Рис. 1.6.26. Масовий розвиток ряски малої за домішки
Рис. 1.6.27. Масовий розвиток різака алоєвидного, ур. Запісоччя Північне
Різак алоєвидний – це не що інше, як знайомий нам з дитинства «водяний павук» – великий кущ, дещо подібний до алое. Його лінійні листки мають зубці з гострими краями, що й зумовило назву рослини. Ця рослина має цікаву особливість: весною різак занурений, а на час цвітіння він піднімається над водою. Восени він знову опускається на дно, де і зимує. Різак здатен утворювати зарості, що вкривають значні площі. У деяких випадках різак утворює зарості у 2 чи навіть 3 яруси, займаючи всю товщу води до 3 м. Під час квітування цього виду з`являються великі гарні білі квітки. Ось такий ось болотяний кактус: колючий-колючий, а раптом як заквітує. Ценози з домінуванням різака алоєвидного відмічені у двох штучних водоймах заплави – озерах Нижньому Тельбіні та Вирлиці на великих захищених від вітру плесах. В їх складі відмічені ряска мала, спіродела багатокоренева та кушир занурений (Савицький, Зуб, 1999).
Рис. 1.6.28. Угруповання різака алоєвидного, урочище Горбачиха
Рис. 1.6.29. Угруповання сальвінії плаваючої та ряски малої, урочище Горбачиха
З розвитком заростання можуть також масово розвиватися сальвінія плаваюча (Salvinia natans (L.) All.) та жабурник звичайний. Обидві рослини здатні до активного вегетативного розмноження, що дозволяє їм покривати усю поверхню води. Обидві рослини мають пристосовані до живлення з води корені. Жабурник квітує з травня до серпня гарними білими квітками, проте насіння утворює дуже рідко. Сальвінія ж на зиму утворює зимуючі бруньки – туріони, які падають на дно водойми, з яких після прогрівання води утворюється нове покоління папороті. Необхідно зазначити, що туріони використовують для зимівлі й інші водні рослини: види рдесників, жабурник, кушир та тілоріз використовують для зимівлі.
Рис. 1.6.30. Заростання водойми сальвінією плаваючою, ур. Городище
Рис. 1.6.31. Схема розвитку водної рослинності залежно від глибини
Окрім чітко реофільних чи лімнофільних видів водних макрофітів існують види, які можуть існувати в обох умовах, такі як водяний горіх плаваючий, латаття біле (Nymphaea аlbа L.), латаття сніжно-біле (N. candida J. et C. Presl.) та ін. Рідкісні реофільно-лімнофільні ценози глечиків жовтих та водопериці колосистої виявлені на озері Вирлиця в затоках мористого краю плавнево-острівного масиву (Савицький, Зуб, 1999).
Наразі природна водна рослинність заплави порушена постійною рекреацією, ударів їй завдають заходи з цілеспрямованого очищення цих водойм від вищої водної рослинності. Тому загалом ступінь розвитку її тут варіює: від прибережної смуги, як, наприклад, на озері Бабине на Трухановому острові, до повного перекривання усього водного дзеркала, як на протоці Підбірна чи протоках Жукового острова. Окремо слід зупинитися на рядах зімни угруповань водної рослинності долини Дніпра. На зновутворених внутрішніх водоймах ряд заростання виглядає приблизно так: кушир або елодея – спіроделла багатокренева – глечики жовті – їжача голівка пряма – сусак зонтичний – осока гостра.
Заростання головного русла Дніпра має дещо іншу схему від центру до берега: рдесник пронизанолистий та гребінчастий – глечики жовті – куга озерна – осока гостра (за Цуканова, 2005).
Водні макрофіти, що, як ми вже встановили, є дуже чутливими до певних рівнів органіки у воді можуть бути добрими індикаторами трофічного статусу водойми (див. табл. 1.6.1.)
Таблиця 1.6.1.
Макрофіти – індикатори трофічного стану водойми за (Карпова та ін., 2010)
| Трофічний тип водойми | Макрофіти-індикатори |
| Бідний органікою (оліготрофний) | Водопериця чергвоквіткова, молодильник озерний, рдесник альпійський, харові водорості |
| Невисокий вміст органіки (оліго-мезотрофний) | Рдесники гостролистий, злаколистий, колосовидний, водяний мох – фонтіналіс протипожежний |
| Середній вміст органіки (мезотрофний) | Рдесники сплюснутий, пронизанолистий, хвощ річковий, водопериця кільчаста, елодея канадська, стрілолист стрілолистий, гірчак земноводний, їжача голівка пряма, глечики жовті, кушир напівзанурений |
| Підвищений вміст органіки (мезо-евтрофний) | Куга озерна, водяний жовтець плаваючий, лепешняк плаваючий, наяда морська, рдесники сплюснутий, кучерявий, блискучий, туполистий, водяний горіх плаваючий, ряска триборозенчаста |
| Високий вміст органіки (евтрофний) | Водяний жовтець фенхелевидний, кушир занурений, водопериця колосиста, рдесник гребінчастий, латаття біле, вольфія некоренева, пухирник звичайний, жабурник звичайний, сальвінія плаваюча, ряска мала, спіроделла багатокоренева |
Окремої уваги заслуговують рослинні комплекси невеликих водойм з стоячою водою, з домінуванням плавушника болотяного (Hottonia palustris) чи виринниці (Callitriche sp) – союз Hottonion, які поширені на заплаві в невеликих пост-повеневих озерах та калюжах, а також вільшаниках. Плавушник зокрема полюбляє невеликі глибини та органічну базу. Глибина водойм в яких він розвивається зазвичай не перевищує 1 м. Тож такі водойми добре прогріваються. Ці угруповання не є довговічними і в міру обміління водойми замінюються на прибережно-водну рослинність класу Phragmitetea (Matuszkiewicz, 2008).
У межах Києва є ділянки дніпрової долини, де водна рослинність особливо різноманітна. Так, при вивченні о. Жуків та гирла р. Віти було виявлено 46 видів водних макрофітів та 25 формацій водної рослинності (за Цуканова, 2005).
Рис. 1.6.32. Егерія щільна – заносний вид з Південної Америки
Рис. 1.6.33. Елодея Нуталя натомість походить з Північної Америки
Маловідомо, що в складі водної рослинності, окрім видів природної флори, зустрічаються і заносні – адвентивні види. Серед старих інтродуцентів елодея канадська, яку М. Шарлемань загадував тут ще в 1914 р. Наразі ця рослина утворює асоціації Elodeetum canadensis, які являють собою майже моно-видові агрегації. Зростає самостійно, чи в комплексі з іншими водними макрофітами, зазвичай, в водоймах глибиною до 1 м (Matuszkiewicz, 2008).
Нещодавно у складі водної рослинності заплави Дніпра виявлено нові, нещодавно інтродуковані (імовірно, з акваріумів) види водних рослин. Це егерія щільна (Egeria densa Planhon) – оз. Золоче, с. Вишеньки, Бориспільський район (13.10.2013, Погорєлова Ю.В.) та елодея Нуталя (Elodea nutallii (Planch.) St. John) – власна знахідка в районі Русанівської Набережної. Т.С. Богацька в 2001 р. вперше зафіксувала егерію щільну в Дніпрі нижче 1 шлюзу Бортницької очисної системи навпроти острова Ольжин (Богацька, 2007). Вид походить з водойм Південної Америки і на батьківщині характеризується масовим розвитком. В Європі це дуже поширена акваріумна рослина. Від ще одного спорідненого інтродуценту – елодеї нуталлі відрізняється більш темнозабарвленими ланцето-лінійними листками, загостреними на кінцях, а по боках – гладенькими. Елодея нуталлі належить до найбільш поширених рослин Північної Америки. Її ареал простягається від Канади до Північних штатів США. Рослина інтродукована в Азії та Європі. В Дніпрі недалеко Києва вперше виявлена в 2004 р. Листки блідо-зелені, в лутовках по 3-4, по краю зубчасті (Старовойтова, 2012).
Водна рослинність має високе біологічне значення. Вона виконує водоочищувальну (фіто-санітарну) роль, виступає місцем помешкання великої кількості безхребетних та хребетних тварин. Зарості глечиків, латаття та водяного горіху, зокрема виконують важливу роль як місця гніздування, годування та прихистку для водно-болотяних птахів.
Водна рослинність також має високе практичне – індикаторне значення. Реакцією на значне забруднення європейських водойм наприкінці 20 століття було впровадження в практику методик оцінки стану води (Тут і далі див. статті Prokopuk M.S., Zub L.M.). Окрім хімічних методів широко використовуваними є методи біоіндикації. Адже як ми зазначили вище гідрологічний та гідрохімічний стан водойми впливає на організми, які там мешкають (Norman, 2000). Саме водні макрофіти є одним з біологічних елементів найбільш придатних для оцінки екологічного стану водойм (Schaumburg and al., 2004; Tarkowska-Kukuryk, 2022; Bytyçi et al., 2022). Вони здатні реагувати на зміни концентрації поживних речовин у навколишньому середовищі (Kohler and Schneider, 2003, Grzybowski, 1993; Ciecierska and Dynowska, 2013; Dynowska et al., 2017, etc.). Склад макрофітів на мілководді – доступна для польового вивчення характеристика. У країнах ЄС фітоіндикаційні дослідження включені в систему екологічного моніторингу поверхневих вод. У Великобританії розроблена система середнього трофічного ранкінгу (Mean Trophic Ranc MTR), на основі 128 видів макрофітів, причому судинні рослини є найважливішими, а мохоподібні та водорості представлені в меншій кількості (Holmes et al., 1999). Подібна методологія використовується також у Іспанії, Чехії, Польщі та інших країнах (Ciecierska and Dynowska, 2013). З 2008 р. система River Nutrient Macrophytes Index також використовується для моніторингу макрофітів у Великобританії (Demars et al., 2012). Індекс ретерентності системи (Reterence Index RI) був створений і протестований у Німеччині. Цей метод використовується в системі моніторингу річок для оцінки екологічного стану поверхневих вод відповідно до Водної Рамкової Директиви ЄС. Дослідження у Франції проводяться за методикою Indice Biologique Macrophytique en Rivers – IBMR, яка поєднує два біоіндикатори. Один показник показує рівень трофності середовища, а інший визначає ступінь екологічної толерантності виду (Chauvin, 2018). Польська методологія оцінки річкових макрофітів (Makrofitowa Metoda Oceny Rzek – MMOR) поєднує вищеописані підходи британської та французької систем. Вперше апробована у 2006 р. вона базується на визначенні кількісних та якісних показників для оцінки водних та прибережних вищих судинних рослин, присутніх у досліджуваній водоймі. (Ciecierska and Dynowska, 2013). Результати ботанічного обстеження був порівняний з розрахованим індексом макрофітів (Makrofitowy Indeks Rzeczny (MIR), що дозволяє оцінити екологічний стан відповідно до Водної Рамкової Директиви ЄС. Починаючи з 2007 р. методологія MMOR використовується в польській державній системі моніторингу навколишнього середовища та впроваджується в моніторинг поверхневих вод в інших країнах. Для оцінки екологічного стану річок скандинавських країн використовується оригінальна методика, розроблена данськими вченими. Він базується на індексах біорізноманіття, розрахованих за індексом Шеннона-Вівера (Tsos et al., 2021). У США також існує кілька програм і досліджень, які використовують індикатори макрофітів для визначення екологічних умов. Наприклад, Агентство з охорони навколишнього середовища (EPA) розробило методологію градієнта біологічного стану (BCG), яка використовує макрофіти для оцінки стану водойм (U.S. EPA, 2013; A Practitioner's Guide…, 2013; Karr & Chu, 1999). Такий підхід дозволяє класифікувати водні екосистеми за п’ятибальною шкалою від «дуже доброго» до «дуже поганого» стану. Існують також інші програми, такі як Індекс біотичної цілісності (Index of Biotic Integrity – IBI) (Lyons, 1992) і швидкі протоколи біооцінки (Rapid Bioassessment Protocols – RBP) (Barbour et al., 1999), які використовують макрофіти разом з іншими біологічними індикаторами для оцінки екологічного стану водних екосистем.Фітоіндикаційний підхід до екологічної оцінки передбачено згідно EU. Водна рамкова директива (деякі положення були імплементовані Україною у 2019 році). В Україні також існують підходи до використання макрофітів як індикаторів якості навколишнього середовища (Романенко та ін., 2010) з використанням кількісних ознак та індикаторів біорізноманіття. Крім того для індикації змін в водоймах використовуються адвентивні види, які є одними з найбільш помітних і наочних наслідків антропогенного впливу на природу.
Водна рослинність включає рідкісні угруповання, що занесені до Зеленої книги України (Зелена книга.., 2009):
а) угруповання формації сальвінії плаваючої Salvinieta natantis;
б) угруповання формації латаття білого Nymphaeeta albae (в комплексі з сальвінією плаваючою чи водяним горіхом);
в) угруповання формації латаття сніжно-білого Nymphaeeta candidae (в комплексі з сальвінією плаваючою чи водяним горіхом);
г) угруповання формації глечиків жовтих Nuphareta luteae (в комплексі з сальвінією плаваючою чи водяним горіхом);
д) угруповання формації водяного горіху плаваючого Trapeta natantis. За комплексною оцінкою фахівців (Дідух Я. П., Альошкіна, 2012) в Києві біотоп водяного горіху плаваючого Trapa natans додатково належить до числа рідкісних, що мають обмежене поширення;
е) угруповання формації напівзанурених рослин рдесника туполистого Potamogetoneta obtusifolii та куширу напівзануреного Ceratophylletum submerse;
У зв’язку з прогресуючою трансформацією річкових долин біотопи натуральних евтрофічних озер, та староріч взяті під охорону Оселищної директиви Євросоюзу – код угруповання 3150 (). Значна частина рослинності мало порушеної заплави Дніпра, таким чином має бути взята під охорону.
Низка водних угруповань також охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції: біотоп вільноплаваючих скупчень жабурника (Hydrocharis morsus-ranae) – С1.222; сальвінії плаваючої (Salvinia natans) – C1.225; різака (Stratiotes aliodes) – С1.223; вільноплаваючі колонії пухирчатки (Utricularia vulgaris) – C1.224; альдрованди (Aldrovanda vesiculosa) – С1.226; занурені килимки харофітів у мезотрофних водоймах – С1.25; вільноплаваюча рослинність евтрофних водойм (ряски, різак, сальвінія, вольфія) – С1.32; вкорінена занурена рослинність евтрофних водойм – угруповання рдесників, водопериці та різухи – С1.33; мілководні біотопи з водяного жовтеця (Batrachium spp.) – С1.3411; зарості мілководь з плавушником болотяним (Hottonia palustris) – С1.3413; мезотрофна рослинність повільно текучих водотоків (рдесники плаваючий та пронизанолистий, водяні жовтеці, водопериця колосиста, латаття біле) – С2.33; евтрофна рослинність повільно текучих річок (угруповання водяних жовтеців, рдесників лискучого та гребінчастого, їжача голівка зринувша, стрілолист та глечики жовті)- С2.34 (Дідух, Альошкіна, 2012; Тлумачний.., 2017).
Для забезпечення охорони аборигенних водних рослинних угруповань заплави Дніпра в Києві необхідне включення їх в заповідну зону та зону регульованої рекреації національного природного парку «Дніпровські острови».