5. Як просять дощу

Галина Бондаренко

39. Аби викликати дощ, збираються 9 вдів і 9 сиріт, та наймають у церкві службу до Іллі. Щоб викликати дощ, використовують май, який після Зелених свят в понеділок увечері знімають і ховають на зберігання. В разі потреби його кладуть полегоньку на воду (на ріку), моляться і просять дощу.

Записано в с.Хрещатик Заставненського р-ну Чернівецької обл. зі слів Гаврилюк Анастасії Семенівни, 75 років. 7.08.96. Записав Бакус В.М.

40. Аби викликати дощ наймали службу в церкві до св. Іллі. (Цього року на другий день пішов дощик). Коли довго нема дощу, то на річку пускають шутку (гілка верби, освяченої на Вербну неділю). Її потрібно легенько пустити на воду, лишень не кинути, бо може піти град. Також для викликання дощу посилають (односельці) жінку на цвинтар, яка кропить свяченою водою надгробки (могили) потопленців. Йдучи по дорозі до цвинтаря, вона не повинна розмовляти з людьми, і до неї ніхто не повинен звертатись.

Записано в с.Костільники (Виноградів) Заліщицького району Тернопільської обл. зі слів Вонцовської Анастасії Павлівни, 1928 р.н. 9.08.96. Записав Бакус В.М.

41. Просять дощу в церкві на відправі. Відправляють по селі від церкви до краю села (5 – 6 разів просили дощу цього року, і він пішов). Щоб викликати дощ, виставляють біля хати дерев’яний образ, аби ніхто не бачив. Чужі діти відносять його на річку, кладуть у воду і прикладають каменем, аби не сплив. Господар молиться вдома, випрошуючи дощу, а діти моляться на березі ріки. Наступного дня діти приносять образ назад, так аби ніхто не бачив. Діти до семи років дають гроші на соборну службу, аби Господь дав дощ.

Записано в с.Василів Заставненського району Чернівецької обл. зі слів Бербинюк Анни Миколаївни, 1908 р.н 9.08.96. Записав Бакус В.М.