Ландшафтний заказник місцевого значення «гора Щекавиця»
Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир
Об’єкт розташовано на території Шевченківського району Києва. Він включає верхівку та вкриті листяними насадженнями крайові схили гори Щекавиці.
Площа об’єкту: 12,9 га.
Землі не надані у власність чи користування.
Територія об'єкут включає зелену зону історичної київської гори між вулицями Нижньоюрківська, Олегівська, Нижній Вал, Лук'янівська та Кирилівська.
Гора Щекавиця (Скавика, Олегова гора) входить до території формування стародавнього Києва. Проектована пам’ятка природи має включити схили, які до нашого часу зберегли свої первинні абриси. В наш час, коли у Європі поширюється ідея створення комплексних охоронних територій, які поєднують збереження історичних об’єктів з вихідними ландшафтами, різноманітним рослинним та тваринним світом, цінність території цього ландшафтного заказника важко перецінити. Саме з цією місцевістю пов’язана велика кількість археологічних знахідок. Гора Щекавиця зберігає ім’я одного з легендарних засновників міста.
Наразі актуальним може бути створення так званих археодромів, що поєднуватимуть збереження та реставрацію археологічних пам’яток із цілеспрямованим відтворенням рослинності та тваринного світу вказаної історичної епохи. Унікальна можливість такого підходу збереглася на території стародавніх Київських гір. Адже маючи стрімкі схили, розсічені долинами струмків, вони дійшли до наших часів у незабудованому стані.
На верхівках та по схилах цих гір існують розвинені багатоярусні деревостани, сформовані, головним чином, спонтанно засіяними листяними деревами та чагарниками.
Відроги гори Щекавиця вкриті самосійним лісом за участі явора (Acer pseudoplatanus), а незабудовані вершини — лучно-степовою асоціацією пирію проміжного (Elytrygia intermedia), костриці лучної (Festuca pratensis) за участі цінної лікарської рослини деревію звичайного (Achillea millefoilum). На Щекавиці також зустрічаються декоративний в’язіль різнобарвний (Securigera varia) та очиток звичайний (Sedum acre). Ці лучно-степові верхівки надподільських височин придатні для реінтродукції рідкісних рослин, які збереглися на більш збережених ділянках, зокрема на Лисій горі. Тут також наявні рештки укріплень, імовірно з часів Другої світової війни.
На схилах зростають робінія звичайна, клен американський (Acer negundo), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), береза повисла (Betula pendula), бузина чорна (Sambucus nigra) та жостір проносний (Rhamnus catharctica).
Певну участь у формуванні деревостанів приймають здичавілі культурні дерева: слива (Prunus domestica), волоський горіх (Juglans regia) та яблуня (Malus domestica). В трав’яному покриві активно поновлюється цінна деревна порода — ясен звичайний. Цей вид внаслідок вирубування дуба на фортифікаційні та будівельні потреби часто ставав на схилах київських пагорбів головним. В складі травостою зростають щавель туполистий (Rumex obtusifolius), розхідник плющевидний (Glechoma hederacea) та ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa). Навесні квітують пшінка весняна (Ficaria verna), зірочки малі (Gagea minima) та маленькі (G. pusilla).
Територія проектованої пам’ятки природи також цінна з точки зору збереження тваринного світу міста. На схилах Щекавиці наявні лисячі нори. Омела (Viscum album) на деревах, а також сухі плоди клена та ясена взимку приваблюють омелюхів (Bombycilla garrulus) та снігурів (Pyrrhula pyrrhula). Тут також мешкають білки (Sciurus vulgaris) та мишоподібні гризуни.
Територія об’єкту має також важливе рекреаційне значення, адже це єдине з небагатьох місць відпочинку мешканців щільно забудованих прилеглих районів.
Вказані урочища виділені в природне ядро екомережі Шевченківського району (Розробка регіональної схеми формування екологічної мережі у м. Києві, 2005).
Добре збережені, насичені видами флори та фауни екосистеми київських круч мають бути збережені як запорука існування нерозривно пов’язаних між собою історичного та природного середовищ колиски Русі — давнього Київа.
Документи: