Ландшафтний заказник місцевого значення «Яр пролісок»

Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир

Об’єкт створений рішенням Київради від 6 лютого 2020 року N 11/8181 і являє собою два яри, розташовані на схилах Київського плато на території Національного музею народної архітектури та побуту України в межах Голосіївського району м. Києва.

Об’єкт включає дві ділянки: Північний яр — власне Яр пролісок — площа 16 га; Південний яр біля Співочого поля — площа 4 га.

Землекористувачем є Національний музей народної архітектури та побуту України. У ландшафтному відношенні урочище являє собою північні схили Київського лесового плато, що на 60–70 м підносяться над заплавою Дніпра — районом острова Галерний. Фактично це фрагмент Голосіївського лісу, який увійшов до складу музею і завдяки цьому добре зберігся.

На території об’єкту зберігся комплекс рослинних угруповань правдавнього дубово-грабового неморального лісу. В процесі свого становлення рослинність сучасного Середнього Придніпров’я зазнала значних трансформацій відповідно до кліматичних зрушень в кінці третинного — протягом четвертинного періоду (Безусько та ін., 2011). В кінцевому підсумку в районі Києва сформувався комплекс рослинності заплави Дніпра, борової рослинності надзаплавних (алювіальних) — борових терас та ділянок відкладення льодовикових флювіогляціальних відкладів — сучасні Святошинський та Дарницький ліси, а також неморальних дубово-грабових лісів Київського плато. Останні в Києві в найкращому вигляді збереглися в південній частині Голосіївського лісу (заповідна зона Національного природного парку «Голосіївський»). Фрагмент корінної рослинності київського лесового плато представляють і яри, що пропонується оголосити заказником «Яр пролісок».

За своїм визначенням дубово-грабові ліси (грабняки або грабові діброви) — це корінні ліси на плакорних ділянках на середнім за механічним складом (суглинистих) нейтральних (у Києві на сірих та світло-сірих лісових — авт.) ґрунтах без прямого впливу ґрунтових вод. На правобережному Придніпров’ї дубово-грабові ліси є сукцесійно-стабільними кліматично-обумовленими (Воробйов та ін., 2008). Угруповання дубово-грабового лісу належить до класу рослинності Querco-Fagetea, прядку Carpinion та представлено асоціацією так званого дубово-грабового лісу субконтинентального (Tilio-Carpinetum). У зв’язку зі своєю рідкісністю в Західній та Центральній Європі дане угруповання взято під охорону Оселищної директиви ЄС — код угруповання 9170-2 (Siedliska — Przewodnik metodyczny). Зникаючим це угруповання є і на своїй східній межі поширення. Адже незважаючи на те, що в більшій частині Правобережної та частині Лівобережної Украйни грабові діброви є потенційною рослинністю, проте левова частка їх площ була вирубана і перетворена на сільськогосподарські землі. Зона поширення цих лісів надзвичайно добра для вирощування агрокультур. Для того щоб зрозуміти масштаби скорочення площ грабових дібров достатньо подивитися на космічний знімок сучасного Київського плато, на якому мало порушені клаптики дубово-грабові лісів збереглися лише в Києві та вздовж узбережжя Дніпра. Значна частина колишніх площ дубово-грабових лісів зайнята також сосновими культурами.

Загалом дубово-грабові ліси субконтинентального типу можуть включати в свій склад усі види дерев листяних, та деякі хвойні, як наприклад, ялину. Проте обов’язковою має бути присутність граба, а також в більшості фрагментів — дуба. Вони також характеризуються значним різноманіттям трав’янистого ярусу, зокрема аспектом весняних ефемероїдів (Siedliska — Przewodnik metodyczny).

Надзвичайну цінність мають деревостани Північного яру, де збереглися старовікові високі дерева дуба, липи, граба.

Велику цінність цього об’єкту становлять першоцвіти — підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis), що за умов теплої весни розкриває свої квіти вже в кінці березня. Рясно квітують навесні також проліска дволиста (Scilla bifolia). Протягом квітня квітують бузковими та білими квітами рясти ущільнений (Corydalis solida), фіалка запашна (Viola odorata) та медунка темна (Pulmonaria obscura) Суцільний жовтий килим утворює анемона жовтецева (Anemone ranunculoides), зірочки жовті (Gagea lutea) та малі (G. minima). А в нижній частині схилів подекуди поширений рідкісний ряст порожнистий (Corydalis cava).

Через гарні квітки всі першоцвіти урочища активно винищуються людиною. Проліска дволиста та ряст порожнистий у зв’язку з цим внесені до списку рослин, що охороняються в межах міста рішенням Київради №219/940 від 29.06.2000 р., (Перелік рослин та тварин…), а підсніжник занесено до Червоної книги України (2009а).

В деревостанах території об’єкту до грабу часто домішується клен гостролистий (Acer platanoides) — єдине дерево, що здатне розвиватися під покривом грабняку. Зустрічаються липа серцелиста, клен польовий (Acer campestre), в’яз шорсткий (Ulmus glabra) та гладенький (U. laevis). Чагарниковий ярус утворюють бузина чорна (Sambucus nigra), жостір проносний (Rhamnus cathartica), бруслини бородавчаста (Euonymus verrucosa) та європейська (E. europaea).

Трав’янистий ярус обох ярів сформовано з комплексу тіньовитривалих видів рослин, характерних для листяних лісів Середнього Подніпров’я. Зокрема, звичайними тут є яглиця (Aegopodium podagraria), копитняк європейський (Asarum europaeum) з блискучими нирковидними листками та осока волосиста (Carex pilosa), стрічкоподібні листки якої з краю вкриті тоненькими волосками. Поряд з ними розгортають свої вайї вологолюбні лісові папороті: щитники шартрський (Dryopteris carthusiana), та чоловічий (D. filix-mas). Круті схили ярів вкриті також великою кількістю мертвої деревини, що надзвичайно важливо для безлічі організмів.

На схилах південного яру зростає також дуже давня рослина — хвощ зимуючий (Equisetum hyemale). Не менш цінною рослиною поширеною на території об’єкту є орхідея гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) — безхлорофільна рослина, що живиться грибами лісової підстилки. Як свідчать наші дослідження в Середньому Придніпров’ї, вид слугує індикатором збереження принаймні фрагментарного аборигенних листяних чи мішаних лісів Придніпров’я. Поширення його в штучно насаджені на нових місцях лісові біотопи не спостерігалося.

Значну цінність становить також ділянки непорушеного днища яру. Тут зберігся фрагмент іншого корінного для таких біотопів Києва — угруповання вільшаника. В умовах великого зволоження до типових неморальних видів домішуються вологолюбні папороті, а також рослини болотистих біотопів — гравілат річковий (Geum rivale), калюжниця болотяна (Caltha palustris) та жовтяниця черговолиста (Chrysosplenium alternifolium). Останній навесні прикрашає ліс чудовими жовтими квітами.

Мозаїчність ландшафту території музею, зокрема поєднання лісових стацій з лучно-степовою рослинністю, а також близькість житлової забудови визначає розмаїття тварин —мешканців території проектованого заказника. Багатство фауни зумовлює також той факт, що в тутешніх лісах, на відміну від експлуатованих лісгоспами, збереглося ще багато старих дуплистих дерев, які дають прихисток цілому ряду істот, серед яких занесені до Червоної книги України кажани.

Враховуючи велику ландшафтну, ботанічну та зоологічну цінність об’єкту, необхідно оголосити його територію ландшафтним заказником місцевого значення «Яр пролісок» з додержанням на його території наступних умов: заборона розкладання багать, засмічування та забруднення території та вирубки дерев.

Додаткові джерела: