Ландшафтний заказник місцевого значення «Багринова гора»

Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир

Заказник оголошено рішенням Київради №94/9173 від 28.07.2020 р. Об’єкт знаходиться на території Голосіївського району м. Києва і являє собою залишки природної рослинності на схилах історичної Багринової гори вздовж Моторного провулку, вул. Левітана та проспекту Науки. Площа об’єкту 16.8 га.

Багринова гора — історична місцевість на території сучасного Голосіївського району м. Києва, що простягається вздовж проспекту Науки і вул. Лисогірської, і являє собою узгір’я — перемичку між Деміївкою, Лисою горою, Китаєвим і Мишоловкою. З півночі Багринова гора межує з Лисою горою, від якої вона відокремлена яром, де проходять вулиця Лисогірська та Лисогірський узвіз. Тут досі тече струмок Лукрець, особливо помітний поблизу місця впадіння в однойменне озеро. За окремими джерелами, урочище Багринів простягалося до р. Либідь.

Важливе значення має збереження комплексу історичного урочища та одної з київських зелених зон.

Починаючи з ХVIII ст., в історичних джерелах згадується територія сучасної Багринової гори, що носить назви хутір Либідський Багринівський (1752 рік), слобідка Багрин (1756 рік) та хутір Багринова Гора (1926 рік).

Дубовий гай тут знищено в роки Першої Світової війни інтендантськими службами. 1938 р. засновано розплідник треста зеленого господарства (тоді — приміського); в 1940-ві рр. це був єдиний у місті карантинно-інтродукційний розплідник. У 1931 р. у списку селищ, не поділених на вулиці, фігурує вже власне Багринова Гора. У 1939 та 1944 рр. на Багриновій горі існувало офіційне поле для компостування сміття. Напис «Багринова гора» на німецькій мапі 1943 р. стосується селища біля кінцевої зупинки сучасного тролейбуса №1. На місці старого, зруйнованого під час Другої світової війни, селища Багринова Гора у 1948–53 рр. у за проектом архітектора М.В. Холостенка було збудоване нове селище Багринів із сучасним плануванням: Ракетна, Панорамна вулиці і кінцевий квартал Лисогірської вулиці. Зображення зразково-показових осель-котеджів для трудящих масово тиражувалося на тогочасних листівках, щоб показати, в яких умовах мешкають радянські мешканці Києва. 1960 р. споруджено дослідницький атомний реактор, на поч. 1980-х рр. — дослідницький завод Інституту електрозварювання. (Пономаренко, Різник, 2003; Вакулишин, 2014).

У 1931 р. у списку селищ, не поділених на вулиці, фігурує вже власне Багринова Гора. На місці старого, зруйнованого під час Другої світової війни, селища Багринова Гора у 1-й половині 1950-х років було збудоване нове селище Багринів із сучасним плануванням: Ракетна, Панорамна вулиці і кінцевий квартал Лисогірської вулиці (Пономаренко, Різник, 2003).

У 1948–53 рр. за проектом архітектора М.В. Холостенко на території селища зводилися зразково-показові оселі-котеджі для трудящих, зображення яких тиражувалося на тогочасних листівках, щоб показати, в яких умовах мешкають радянські мешканці Києва.

Територія являє собою залишки природної рослинності на схилах придніпровських гір. Збереження тутешнього природного комплексу необхідне для гарантії стабільності схилів, підтримання біорізноманіття та забезпечення повітроочищувальної функції вздовж загазованого Столичного шосе. Проте найважливішим є ландшафтне значення даної території, яка формує обличчя Києва.

Джерела: