Ландшафтний заказник місцевого значення «Золотий ліс»
Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир
Об’єкт створено рішенням Київради від 06.02.2020 N 10/8180
Об’єкт являє собою центральну частину суцільного Пуща-Водицького лісового масиву, що знаходиться в межах Оболонського району міста Києва та включає 2008,7 га, зокрема кв. 2; 26; 27; 28; 29; 45; 46; 47; 48; 49; 50; 64; 65; 66; 67; 68; 69; 82; 83; 85; 86; 87; 94; 95; 96; 97; 98; 103; 104; 105; 106 Межигірського, 1; 6; 7; 8; 17; 18; 19; 30; 31; 32; 33; 34; 35; 36; 37; 48; 49; 50; 51; 52; 53; 54; 55; 65; 66; 67; 68; 69; 70; 71; 72; 83; 84; 85; 86; 87; 88; 89; 98; 99; 100; 101; 102; 103; 104; 105; 106; 117; 118; 119; 120; 121; 122; 123; 124; 125; 126; 127 (не заповідними залишився квартал 97) Пуща-Водицького лісництв.
Рельєф об’єкту низинний, його територія являє собою давню льодовикову долину по правому берегу Дніпра, яка є краєм Поліської низовини. Події четвертинних зледенінь призвели до відкладання пластів льодовикових пісків в північній (поліській частині) Києва, безпосередньо на межі з алювіальною боровою терасою Дніпра. Зважаючи на це, територія проектованого заказника має хвилястий рельєф. Тут збереглися цінні льодовикові форми – пагорби та дюни.
Під дубово-сосновими лісами з розвинутим трав’яним покривом на льодовикових та частково алювіальних пісках сформувалися дерново-підзолисті ґрунти, які мають слабкий і середній ступінь підзолистості. Дерново-підзолисті ґрунти парку містять 1-3% гумусу, мають кислу реакцію. Подекуди по болотистих зниженнях поширені болотяні ґрунти.
Вказаний фрагмент Пуща-Водицького лісу презентує рослинні угруповання соснового, мішаного та подекуди листяного лісу, насичені великим флористичним різноманіттям. Флора даного об`єкту налічує понад 300 видів вищих рослин.
Основним компонентом рослинності урочища є розвинені три-чотириярусні сосняки. В перший ярус виходить сосна (Pinus sylvestris), тут збереглися зрілі соснові деревостани. До неї домішуються дуб черешчатий (Quercus robur) та подекуди дуб червоний (Quercus rubra). В другому ярусі зростають клен татарський (Acer tataricum), ясен (Fraxinus excelsior), горобина (Sorbus aucuparia), черешня (Cerasus avium), черемха (Padus avium) та ірга (Amelanheir ovalis).
Багатим є і чагарниковий ярус: тут поєднуються чорна (Sambucus nigra) та червона бузина (Sambucus racemosa), ліщина (Corylus avellana), свидина криваво-червона (Swida sanguinea), крушина ламка (Frangula alnus) та жостір проносний (Rhamnus cathartica). Саме в таких лісах, що представлені малопорушеними екосистемами, квітує навесні сон розкритий (Pilsatilla patens), що охороняється згідно Червоній книзі України, Додатку І до Бернської конвенції та рішенням Київради № 219/940 від 29.06.2000 р. на території м. Києва. Його популяції тут налічують до десятка і більше різновікових екземплярів, спостерігається насінневе та вегетативне поновлення виду. Набагато рідкіснішим є сон лучний (Pulsatilla pratensis), занесений до Червоної книги України. Його куртинки зустрічаються поодиноко по узбіччях доріг та узліссях. Вид регулярно квітує і плодоносить.
На освітлених узліссях поширена також інша рідкісна і разом з тим цінна лікарська рослина – перстач білий (Potentilla alba). Велике наукове значення мають локалітети дуже давньої спорової рослини, відомої ще з палеозойської геологічної ери – плауна булавовидного (Lycopodium clavatum). Обидві рослини охороняються рішенням Київради № 219/940 від 29.06.2000 р.
Викликає інтерес і своєрідна піонерна рослинність піщаних грив. Тут, в умовах нестачі елементів живлення, сформувалися ділянки сосняку з суцільним лишайниково-моховим покривом. На території об`єкту збереглися також фрагменти сосняків вересових та костричникових. Але найбагатшими за своїм флористичним складом є ділянки сосняків орляково-конвалієвих. Саме тут сконцентровані найбільші в м. Києві зарості рідкісної рослини – конвалії травневої (Convallaria majlis), що охороняється рішенням Київради № 219/940 від 29.06.2000 р.
В знижених ділянках ґрунти родючіші та кращі умови зволоженості, тому тут сформувалися змішані або суто листяні ліси. Тож в трав’яному ярусі тут зростають такі типово неморальні види, як копитняк (Asarum europaeum), зірочник ланцетолистий (Stellaria holostea), яглиця (Aegopodium podagraria), підлісник багаторічний (Sanicula europaea). Навесні ж масово квітують ефемероїди: ряст ущільнений (Coridalis solida), зірочки жовті (Gagea lutea), медунка вузьколиста (Pulmonaria angustifolia), а також рідкісна та зникаюча в наших лісах рослина рівноплідник рутвицелистий (Isopyrum thalictroides), що охороняється рішенням Київради № 219/940 від 29.06.2000 р.
На території об’єкту трапляються ділянки осичників. Тільки тут поширена популяція регіонально-рідкісної рослини – козельцю низького (Scorzonera humilis). А уздовж лісових доріг розселилася ще одна червонокнижна рослина – лілія лісова (Lilium martagon).
В кв. 54 Межигірського лісництва виявлено болітце, заросле березою та осикою, оточене зеленомошно-вересовим сосняком. В його центрі зарості злаків, проте по периферії наявні куртини мохів Polytrichum commune та Sphagnum sp. Тут же виявлено плаун булавовидний. По західному кордону кв. 54 Межигірського лісництва знаходитися заболочена ділянка з водотоком, оточеним цікавою флорою. Тут в при комлевих частинах осик зростають мохоподібні та лишайники. Тут виявлено Polytrichum commune та декілька видів Sphagnum. Тут також зростав щитник шартрський (Dryopteris carthusiana), жіноча папороть (Athyrium filix-femina), перстач (Potentilla erecta), хвощ лучний (Equisetum pretense), чорниця (Vaccinium myrtillis), брусниця (Vacinnium vitis-idea), верес (Calluna vulgaris). Виявлено подушковидні куртини Leucobrium glaucum. Навесні ділянка затоплюється. Тут виявлено рідкісну рослину – турчу (Hottonia palustris), а також представників неморальної флори – зірочник гайовий (Stellaria holostea), копитняк (Asarum europaeum), медунка лікарська (Pulmonaria obscura).
Особливої уваги заслуговує рослинність смуги лісу вздовж трамвайних колій, що з`єднують площу Шевченка та Пущу-Водицю в межах кварталів 104-107 Пущаводицького лісництва, адже саме тут сконцентровані популяції одразу чотирьох рідкісних рослин. Це вищезазначені лілія лісова та конвалія травнева, а також реліктова папороть гронянка багатороздільна (Botrychium multifīdum), що охороняється Червоною книгою та Додатком І до Бернської конвенції, і орхідея коручка чемерникова (Epipactis helleborine), що охороняється Червоною книгою, зафіксовані лише в цій частині Святошинського ЛПГ. Популяція останньої багаточисельна, рослини активно розмножуються.
Велика площа та поєднання різних типів лісу обумовлюють на території об`єкту велике фауністичне різноманіття. Зокрема добре відомо, що саме цей район Пуща-Водицького лісу є одним з найбагатших районів поширення рідкісних комах у сучасному Києві. Окрім безхребетних, фауна об`єкту багата на амфібій та плазунів. Тут, зокрема, поширені ропуха звичайна (Bufo bufo) та звичайний вуж (Natrix natrix). А такі тварини, як прудка ящірка (Lacerta agilis), веретільниця ламка (Anguis fragilis), яка найбільш звичайна саме в цьому лісовому масиві, охороняються Додатком ІІ до Бернської конвенції.
Птахи представлені величезним різноманіттям горобиних, тут також зустрічається найбільший у Європі чорний дятел або жовна (Dryocopus martius).
Особливу цінність становлять популяції денних та нічних хижих птахів, адже тут гніздує сіра сова (Strix aluco), яструб великий (Accipiter gentilis) та підсоколик великий (Falco subbuteo). Усі ці птахи охороняються згідно Додатку ІІ до Бернської Конвенції.
З ссавців все ще зустрічаються сарна (Capreolus capreolus), кабан (Sus crofa), інколи трапляються заходи червонокнижного лося (Alces alces). За даними https://ukrbin.com/ на південь від Коцюбинського зафіксована лускулька (Muscardinus avellanarius). Імовірно присутня вона і на території об'єкту.
Назва місцевості Пуща-Водиця походить від слів “пуща” (густий заповідний ліс) і р. Водиця, що протікала між однойменним поселенням та Межигір`ям. Відома з ХІ ст. як улюблене місце княжого полювання на ведмедів, вепрів та турів. Тут у 1724 р. створено регулярне лісове господарство. У 1893 р. київська міська дума заснувала тут дачне селище. Його було розплановано ділянками з 14 поперечних ліній, враховуючи екологічні характеристики місцевості вздовж лісової річки Котурки, яка на території села Горенки зливається з р. Горенка. На Котурці було облаштовано стави: Міський став, Горащиха, Двірець та Карачун. Враховуючи цілющу дію хвойного лісу, у 1904 тут виникли спочатку протитуберкульозні, а потім і загально-соматичні санаторії. Саме це врятувало золотий ліс від вирубки. Починаючи з ХІХ ст., Пуща-Водицькі ліси вважалися добрим курортом. Наявність великих масивів незайманого лісу та тихих ставків створює тут надзвичайно мальовничий пейзаж. Клімат курорту діє цілюще при хронічних захворюваннях серцево-судинної системи, органів дихання, функціональних розладів нервової системи, порушення обміну речовин. У 1909 році через Куренівку та Пріорку в дачне поселення Пуща-Водиця пролягла трамвайна колія. У лісі збереглися також насипи від давніх вузькоколійок. В листопаді 1943 р. через Пуща-Водицькі ліси пройшли радянські війська, які вибивали з Києва німців. На вул. Миколи Юнкерова знаходиться церква св. Серафіма Саровського, біля якої розташована каплиця, зведена відомим київським архітектором В. Городецьким у мавританському стилі. Наразі Пуща-Водиця є улюбленим місцем відпочинку багатьох киян (Вакулішин, 2014).
Створення ландшафтного заказника дозволить зберегти типово поліські екосистеми Пуща-Водицького лісу, унікальні на території м. Києва. Площа проектованого парку є задовільною для збереження та самопідтримання вказаного еталонного комплексу.
Показником великої цінності вказаної території є великі запаси лікарських рослин: купини, малини, костяниці, вересу, конвалії, буквиці, ожини, чорниць, брусниці, суховершок, пижма, бузини та багатьох інших.
Проектований ландшафтний заказник характеризується також великими запасами цінних їстівних видів грибів, зокрема польських, білих, опеньків, сироїжок, рядовок та ін.
Пропозиції до режиму території:
1. Заборона збирання дикорослих рослин;
2. Заборона зміни гідрорежиму, видобування піску,
3. Заборона стаціонарної рекреації, встановлення наметів, торгівельних палаток тощо.
Додаткові джерела: