1.1. Соціально-психологічні умови діяльності працівників податкової міліції
Корсун С.І., Ткачук Т.А.
Становлення податкової системи в Україні припало на перехідний період розвитку економічних відносин і, як відзначають дослідники, носить недосконалий характер через низку суб’єктивних та об’єктивних причин. Зокрема, до об’єктивних відноситься переміщення податкового тягаря на все більш вузький сектор та коло платників податків. Тобто існуюча база оподаткування не охоплює всі можливі об’єкти оподаткування і у результаті спостерігається нерівномірне податкове навантаження. Нерівномірність фіскального навантаження на різні суб’єкти господарювання призводить до суттєвого податкового тиску в сфері малого та середнього бізнесу, а в суспільстві виникає думка про надмірність рівня оподаткування з подальшими неадекватними вимогами щодо його зниження. Все це, а також недосконалість, непрозорість та заплутаність податкового законодавства формує масове небажання суб’єктів господарювання сплачувати податки [119, 121, 125].
У цих невизначених умовах знаходяться не лише платники податків, а й працівники підрозділів податкової служби, зокрема, працівники податкової міліції. Діяльність працівників податкової міліції має здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А коли законодавчі норми не стикуються, суперечать одна одній, зрозуміло, що це впливає на психологічний та когнітивний стан працівників, призводить до стресових ситуацій та нервових зривів.
Деякі країни уже проходили у своєму розвитку подібні економічні етапи. Тому ми звернулись до результатів досліджень іноземних науковців, що можуть бути використані для соціально-психологічної характеристики умов здійснення діяльності працівниками податкової міліції на теренах нашої країни в сучасних економічних реаліях.
Як доводять зарубіжні дослідження, ставлення громадян, суспільства до сплати податків формується у результаті складного поєднання когнітивного, емоційного та вольового компонентів. Результати масштабного дослідження у Великобританії, проведеного у 60–ті роки двадцятого сторіччя, по виявленню факторів, які впливають на правову слухняність платника податків, показали, що ці проблеми пов’язані із так званим «податковим менталітетом» населення. Якщо у своїй основі він є ворожим оподаткуванню, то жорстке примушення стає непродуктивним і навіть шкідливим, оскільки створює ще більший опір, ніж той, який треба було переборювати. В результаті основна мета збільшення державного доходу залишається не досягнутою [193, 216, 228] .
Значна кількість досліджень спрямовувалась на виявлення тих чинників, які формують позитивне відношення людей до податків. Дослідники Спайсер (Spicer) та Ландстеут (Lundstend), Сонг (Song) та Ярбрау (Yarbrough) намагалися встановити наскільки вагомим у цьому відношенні є фактор освіти. Було виявлено, що люди із вищим рівнем фіскальних знань мають позитивніші показники податкової етики [180, 187, 228].
На цьому фоні податковий менталітет пересічного громадянина України має свої особливості. Характерною рисою суспільної правосвідомості українців є правовий нігілізм та правовий ідеалізм. Це проявляється, як неповага і недовіра до права та закону, з одного боку, ідеалізація та виключна надія на силу закону та права, з іншого. Викривлення у суспільній правосвідомості формують відповідне відношення громадян і до дотримання свого конституційного обов’язку – сплати податків. Однак частка добровільної сплати податків суб’єктами господарювання та фізичними особами ще досить незначна. Причиною цього є як низька культура платників, так і нестабільність податкового законодавства. Введення значної кількості змін та доповнень до вже існуючих законів з оподаткування призвело до того, що платники податків часто-густо не розуміють, за яким механізмом необхідно сплачувати той чи інший платіж. Окрім загальновідомих причин таких, як недосконалість податкового законодавства, «непрозорість» податкової політики розподілу та витрачання бюджетних коштів, слід виділити і суто психологічні. Особливого загострення психологічні аспекти набули з введенням в дію Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів». Деякі громадяни відмовляються від присвоєння ідентифікаційних номерів з певних особистих причин чи релігійних переконань. Враховуючи ці обставини, держава дозволила у виняткових випадках не присвоювати окремим громадянам ідентифікаційний номер. Ці дії дали змогу зняти психологічну напругу деякої частини суспільства.
Хоча з іншого боку введення загального обліку платників податків є важливим кроком до цивілізованої добровільної сплати податків усіма громадянами нашої країни. Адже метод присвоєння ідентифікаційних номерів давно існує в багатьох розвинених країнах світу і зустрів підтримку та розуміння у більшості населення. Маючи такий номер, громадянин завжди (і при виході на пенсію) може одержати відомості про доходи, що виплачені йому протягом трудової діяльності [121, 125, 127].
Деякі дослідники та фахівці в сфері фінансів зазначають, що сьогодні значна частина економіки взагалі функціонує поза сферою податкового законодавства. Тому важливою характеристикою української податкової системи є не стільки високий рівень податків та податкових стягнень, скільки значна їх асиметричність.
Основний тягар несуть великі підприємства (в основному промислові), яким значно важче уникнути контролю з боку податкової служби ніж невеличким підприємствам, товариствам.
Серед фізичних осіб повністю сплачують податки громадяни з низьким та середнім рівнем доходів, які отримують заробітну плату. У той час як особи з високими доходами (у тому числі від власності) мають багато способів (нерідко таких, які формально не суперечать податковому законодавству) уникати від сплати податків або сплачувати їх на мінімальному рівні [74, 131, 150].
В недалекому минулому серед пересічних радянських громадян проблема податків ніколи не обговорювалась на рівні «кухонних» розмов, у повсякденній свідомості вона не асоціювалась із можливими злочинами, порушенням законодавства, правовою відповідальністю. В цілому така поведінка є відображенням особливостей перехідного періоду країни до ринкової економіки, за якої у багатьох людей відбувається злам системи цінностей і соціальних установок, що сформувалися раніше.
Досліджуючи десятирічний період становлення податкової поліції в Росії (що є аналогом нашої податкової міліції), дослідник В. Ф. Салтаганов відмічає, що лише зараз суспільство починає усвідомлювати, що навмисне ухилення від сплати податків може обернутися злочином, який передбачений кримінальним кодексом. Але, на думку автора, за дужками залишається «детально сплановане пограбування і держави і окремих її громадян» [138, с. 47].
Як свідчить опитування платників податків проведені Державною податковою адміністрацією (ДПА) України та Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація платників податків України» в 2007 році, в якому взяли участь 35559 осіб, більшість респондентів (56 %) оцінюють діяльність податкової служби як добру. Оцінку «відмінно» поставили 16 % платників податків, «задовільно» – 25 %, «незадовільно» – 2 %.
Діючу систему оподаткування в Україні оцінено так: 40 % респондентів вважають її задовільною, 40 % – доброю, 9 % – відмінною, 9 % – незадовільною, 1 % – дуже незадовільною.
Щодо взаємовідносин органів податкової служби з платниками податків, то 44 % опитаних переконані, що вони дещо змінилася на краще, 31 % респондентів вважає, що все залишилося без змін, а на думку 18 %, взаємовідносини істотно змінилася на краще. Але 2 % учасників опутування вважають, що взаємовідносини «істотно змінилися на гірше» та 5 % – «дещо змінилися на гірше».
Порівнюючи ці показники з аналогічними показниками, що були отримані під час опитування в 2006 році, можемо виявити деякі тенденції. Так, у 2007 році у громадян в цілому покращилось ставлення до діяльності податкових органів. Якщо в 2006 році оцінку «добре» поставили 55 % опитаних і «відмінно» – 14 %, то у 2007 році відповідно – 56 % та 16 %.
А от взаємовідносини працівників органів державної податкової служби (ДПС) з платниками податків у 2007 році, на думку опитаних, порівняно з 2006 роком суттєво не покращились. І хоча на запитання щодо змін у взаємовідносинах органів ДПС з платниками податків зросла частка відповідей «істотно змінилися на краще» (17 % респондентів у 2006 р. та 18 % – у 2007 р.), зменшилась кількість відповідей «дещо змінилися на краще» ( з 46 % до 44 %) та зросла частка відповідей «дещо змінилися на гірше» (з 4 % до 5 %).
Діяльність працівників податкової міліції, як складової структури всієї податкової служби України безпосередньо пов’язана із спілкуванням саме з тією категорією платників податків, які здійснюють правопорушення та злочини в сфері оподаткування. Розглянемо причини, фактори, які штовхають або сприяють здійсненню податкових правопорушень. Головними суб’єктивними та об’єктивними факторами, що сприяють здійсненню правопорушень у сфері оподаткування є:
1. недосконалість та нестабільність податкового законодавства;
2. корислива або інша зацікавленість, жадоба до збагачення;
3. відсутність традицій вітчизняного платника податків щодо своєчасної і повної сплати податків, зборів, обов’язкових платежів;
4. відсутність у свідомості українських громадян стереотипу щодо необхідності сплати податків як громадянського обов’язку;
5. негативне ставлення платників податків до існуючої системи, яка реалізується неадекватними методами сучасного етапу розвитку суспільства;
6. значні податкові навантаження на платників податків;
7. необгрунтована кількість пільг, що ставить в нерівні умови платників податків та ін. [74, 92, 109].
Професійні взаємовідносини працівника податкової міліції та платника податків динамічно розвиваються з розвитком та вдосконаленням податкової та економічної системи держави. Слід зазначити, що цей розвиток має свою динаміку і особливості.
У ході здійснення податкової реформи загострювалися суперечності між податківцями та платниками податків, між необхідністю підвищення економічної активності господарюючих суб’єктів та збільшенням бюджетних надходжень. Для стимулювання економічного розвитку необхідно було б знизити податковий тягар, що неминуче спричинило б значне скорочення податкових надходжень і, в кінцевому результаті, бюджетних видатків.
Способом розв’язання цього протиріччя стало розширення бази оподаткування за рахунок рішучого наступу на «тіньову» економіку, залучення до оподаткування додаткових прибутків і на цій основі зниження податкового тягаря на реального виробника робіт та послуг [109, 150].
Крім того ДПА України почала запроваджувати в свою діяльність принципи відкритості та прозорості. При ДПА України, ДПА в областях, мм. Києві та Севастополі, міських, районних ДПІ створені Громадські колегії, які складаються з представників бізнесу та громадськості і покликані допомагати в вирішенні спірних питань між податківцями та підприємцями. Податкова служба опікується створенням навчальних програм для учнів, випускає відповідні рекламні ролики по телебаченню, радіо, в пресі, тощо. Це безумовно сприяє позитивному іміджу податкової служби, позитивному відношенню до сплати податків.
Процеси модернізації Державної податкової служби органічно пов’язані із процесами реформування економічних відносин у нашій країні. Прийнята у цьому зв’язку Програма модернізації Державної податкової служби в Україні спрямована на вирішення важливих завдань, а саме:
– сприяння сталому економічному зростанню, яке забезпечить підвищення добробуту широких верств населення в Україні;
– трансформуванню ДПА України на провідний орган демократичного державного управління, підзвітного громадянському суспільству [109, 127, 150].
Зарубіжні дослідження, присвячені проблемі ухилення від сплати податків, значну увагу приділяють з’ясуванню психологічних механізмів цього явища [187, 193]. Найбільш вагомими факторами відношення людини до сплати податків, на думку вітчизняних та зарубіжних авторів [109, 127, 150, 187], є:
– демографічні змінні величини (вік, стать, доходи, соціальний клас, економічне становище, освіта, політичні вподобання, тощо);
– відношення до мети (відношення до фіскальної влади, уряду, податкових інспекторів);
– особистісні риси людини (не схильність до ризику, догматизм).
Чільне місце при цьому займає так звана «суб’єктивна норма», що формується у людини в залежності від передбачуваного кінцевого результату сплати податків. Якщо він передбачається фінансово виграшним, то і відношення до сплати податків буде позитивним, якщо ж ні, – то навпаки.
Працівники підрозділів податкової міліції не мають змоги вибирати собі середовище та умови роботи, вони змушені працювати в тих умовах, які існують в податковій системі країни на сьогодні. І саме в цих умовах виявляти податкові злочини та правопорушення. Необхідно визнати, що нинішня структура податкової системи України неадекватна ринковій економіці. Переважна частина податків сплачується юридичними особами, на відміну від країн з ринковою економікою, де основними платниками податків виступають фізичні особи. Це пов’язано з тим, що принципова модель податкової системи України формувалась на базі структури доходів господарюючих суб’єктів, яка склалася в рамках економіки командно-адміністративного типу. Протягом останніх років в структурі податкових надходжень до зведеного бюджету відбуваються суттєві зміни. Спостерігається тенденція до поступового зменшення в податкових надходженнях питомої ваги податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та водночас – до зростання часток податку з доходів громадян. А з розвитком та вдосконаленням податкової системи ця тенденція буде лише зростати. Тобто ми наочно спостерігаємо тенденцію, коли працівникам податкової міліції все частіше і частіше доводиться мати справу з платниками податків – фізичними особами, яким, як особистостям, притаманний весь спектр психоемоційних станів викликаних, як відношенням до податкової системи в цілому, так і до працівників цієї системи зокрема.
Формування негативного або критичного ставлення до податкової політики не є проблемою лише психоемоційного характеру. В певному соціальному середовищі формуються відповідні когнітивні установки та поведінка у відношенні до працівників державної податкової служби. Як свідчить статистика, спостерігається тенденція щодо зростання кількості протиправних дій у відношенні до податківців. Так 1999 році було зареєстровано 112 провокаційних та інших протиправних дій, за якими правоохоронними органами було порушено 85 кримінальних справ. А в 2000 році лише за 9 місяців проти податківців скоєно 290 протиправних дій, у тому числі 51 погроза, 78 розбійних нападів, 61 – пограбування, 27 випадків пошкодження особистого майна [169, с. 92]. З того часу ситуація на краще не змінилась, протиправні дії у відношенні працівників податкової служби продовжують мати місце.
Cуб’єктом взаємодії у професійній діяльності працівника податкової міліції є платник податку юридична особа (в особі акціонера, керівника суб’єкту господарювання) або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності. І ті й інші підпадають під загальне визначення – підприємець. У психологічному плані зазначений суб’єкт відрізняється від інших соціальних категорій громадян цілою низкою характерологічних ознак. Однією із найбільш вагомих і суттєвих ознак поведінки підприємця є здатність до ризику заради поставленої мети, а також заради задоволення «прагнення насолодитися переживанням небезпеки». Таке прагнення А. П. Альгін пояснює тим, що ризик має ефект допінгу. При цьому підприємець відчуває прагнення отримати щось, досягти чогось більшого, бажання експериментувати і досягати мети, залишаючись незалежним [5, 52, 53, 138].
Проаналізувавши психологічну літературу з цього питання ми маємо змогу розглянути основні складові психологічного портрету підприємця, як головного суб’єкта взаємодії в діяльності працівника податкової міліції [11, 52, 80, 84, 85, 132]. До основних складових психологічного портрету відносяться:
– в інтелектуальному блоці: компетентність, високий рівень понятійного мислення, гарні аналітичні здібності, комбінаторні здібності, розвинена уява та інтуїція, перспективне мислення;
– у комунікативному блоці: організаторські та лідерські здібності, талант координатора зусиль співробітників, ораторські здібності, вміння пристосовуватись до змінних умов оточуючого світу, здатність до лояльного спілкування з іншими людьми, входження в контакт, і в той же час вміння йти проти течії;
– у мотиваційно-вольовому блоці: здатність до саморегуляції почуттів, внутрішній локус контролю, прагнення до боротьби і перемоги, готовність до автономної діяльності (вміння покладатись на себе та власні здібності), потреба в самоактуалізації, самореалізації і суспільному визнанні, переважання мотиву досягнення над мотивом уникнення невдач.
Окрім того, підприємець асоціюється із хорошим здоров’ям, енергією та оптимізмом.
Діяльність підприємця підпорядкована основній меті – отриманню результату у вигляді прибутку. Цьому підпорядковані потреби, мотиви, шляхи і способи досягнення мети.
Поведінка суб’єктів підприємницької діяльності, які порушують чинне законодавство у сфері оподаткування, полягає у тому, що вони діють таким чином не від «незнання», навпаки, їх правопорушення детально сплановані, продумані та вивірені. Порушення в податковій сфері, що пов’язані з ухиленням від сплати податків, плануються заздалегідь, продумуються схеми, які дають змогу не лише вчинити правопорушення але й «замести сліди». Робота працівників податкової міліції відрізняється від роботи працівників кримінальних підрозділів МВС і методами, і завданнями, і самим підходом до їх формулювання. Якщо в підрозділах МВС (карний розшук) робота ведеться «від злочину», то працівнику податкової міліції, як правило, необхідно «іти до злочину» виявляючи його за малопомітними ознаками. При цьому справу доводиться мати з високоінтелектуальною, добре освіченою, «білокомірцевою» злочинністю [31, 92, 111, 127, 131, 150].
Органи податкової міліції за своєю юрисдикцією відносяться до правоохоронних органів України. Діяльність працівників податкової міліції має свої специфічні особливості [31, 125, 131, 135, 138, 141, 147, 169], що проявляються:
– різноманітністю завдань, що потребують свого вирішення (програма їх вирішення задана в загальній правовій формі, і тому кожна нова ситуація вимагає нешаблонних підходів та способів її вирішення);
– правовим регулювання діяльності, що в свою чергу впливає на особистість працівника. Плануючи ті чи інші дії, він порівнює свій план із нормами законодавства, що регулюють ці дії;
– особливістю перебігу комунікативних процесів, які здійснюються між суб’єктами правової взаємодії. Це в свою чергу зумовлює специфічність вибору стратегій та тактик спілкування і вимагає спеціальної психологічної підготовленості;
– високою мірою емоційної напруги, особливість якої полягає у необхідності емоційної розрядки та вмінні контролювати свій психоемоційний стан в момент появи негативних емоцій;
– розвитком професійного почуття підвищеної відповідальності за наслідки застосованих дій та необхідність здійснювати особливі владні повноваження від імені закону;
– особливістю організаційної сторони діяльності, що проявляється у досить жорстких умовах ненормованого робочого дня та необхідності організації спільної діяльності з іншими посадовими особами, правоохоронними органами, іншими сторонами у правовому полі;
– необхідністю долати опір окремих осіб, а у деяких випадках і мікрогруп, який проявляється не лише у активній, але і у пасивній протидії з боку осіб зацікавлених у вирішенні справи певним чином. У сфері оподаткування така поведінка пов’язана із використанням різних схем ухилення суб’єктів оподаткування від сплати податків або мінімізації податкових зобов’язань.
Психологічний аналіз діяльності працівника податкової міліції вказує на те, що їй притаманні свої специфічні особливості, відмінні від інших правоохоронних спеціальностей. Насамперед ця діяльність безпосередньо пов’язана з особливостями соціально-психологічного середовища, у якому вона здійснюється. Ні для кого не секрет, що громадяни будь-якої держави сприймають податкову політику і податки зокрема, якщо не негативно то вкрай песимістично.
Діяльність – найзагальніша форма цілісного вияву активності особистості як суб’єкта. На думку К. О. Абульханової-Славської, саме суб’єкт визначає потрібну кількість активності для різних форм діяльності (на виробництві, в побуті, в сім’ї), а також якість цієї активності, тобто міру активності стосовно розв’язуваних завдань [2, с. 123]. Діяльність складається із дій або ж ланцюга дій – особливих одиниць довільної активності, «кроків», «сходинок» у напряму усвідомленої мети. Більшість дій людини має цільовий характер. Людина вдається до дії тому, що поставила перед собою якусь конкретну мету: змінити свій спосіб життя, досягти успіху в якій-небудь галузі, подолати власні недоліки, забезпечити собі добрий заробіток тощо [17, 79, 88, 130].
У професійній діяльності працівника податкової міліції такими діями є перевірка повідомлення, заяви чи оперативної інформації про злочин, опитування, спостереження, вилучення документів, допит, виїмка, обшук тощо. Особливість професійної діяльності працівника податкової міліції проявляється у певній специфіці здійснення оперативно-розшукових дій, коли доводиться «іти до злочину», встановлюючи його ознаки за малопомітними, неочевидними слідами.
Враховуючи, що психічні явища проявляються в діяльності, поведінці людей – і це є їхньою особливістю, працівнику податкової міліції необхідно володіти та психологічно грамотно користуватись знаннями під час проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, перевірок офіційної та оперативної інформації про вчинені злочини чи злочини, що готуються, бесід, опитувань підприємців. Звертаючи увагу на різного роду неточності, невідповідності, підробки в документах, їх фальсифікацію, неналежне їх оформлення або оформлення для прикриття безтоварних операцій, працівник податкової міліції повинен вміти відтворити цілісну картину складного, неочевидного, прихованого злочину, зуміти передбачити, змоделювати схему розробки і здійснення злочину [31, 92, 97, 138, 141].
Специфіка діяльності працівників податкової міліції вимагає від них вміння образно мислити і подумки ставити себе на місце осіб, які діють в подібних обставинах. Адже злочинці, з якими працівникам доводиться мати справу, по своєму грамотні, кваліфіковані та спритні люди, обізнані з можливостями роботи оперативних підрозділів податкової міліції та застосуванням для цих цілей оперативно-розшукових заходів [31, 92]. В своїх дослідженнях С. В. Славнов відмічає, що в ідеальному випадку оперативний працівник мислить образами конкретних осіб із їх повними установочними та ідентифікаційними даними. Тобто, для успішної роботи працівнику податкової міліції слід себе поставити на місце порушника податкового законодавства і таким чином неначе побачити схему правопорушення зсередини [147, с. 85].
Під час документування податкових правопорушень, проведення перевірок інформації про правопорушення та злочини працівникам податкової міліції доводиться на собі відчувати застосування з боку підприємців різноманітних тактик психологічного впливу. Вплив спрямовується на емоційну сферу міліціонера-податківця, мотиви та цілі діяльності, сприйняття відповідної ситуації. Всі ці заходи проводяться з метою відвернути увагу податкового міліціонера від фактів вчинення податкових злочинів, переорієнтувавши чи залякавши його.
Досліджуючи проблеми психологічного впливу, науковці зауважують, що вплив на стан, думки, почуття та дії іншої людини відбувається виключно за допомогою психологічних засобів і, відповідно, протистояння чужому впливу – як опір впливу іншої людини теж має відбуватись за допомогою психологічних засобів. Діалог двох сторін, як рівноправних партнерів, можливий у випадку використання ними таких форм психологічного впливу, як переконання, прохання, імітація, навіювання, наслідування, стимулювання. І зовсім протилежний вплив, а точніше тиск на партнера справляють примус, маніпулювання, деструктивна критика [92, 138, 141, 169].
Засоби впливу умовно можна поділити на декілька категорій:
– фізичні дії;
– дії, які відносяться до сфери мислення (переконання, інформація – дезінформація, поради, критика);
– вплив, який має відношення до емоційно-вольової сфери особистості (погрози, залякування, шантаж, похвала, несподівані і нешаблонні дії);
– вплив, спрямований на підсвідомість.
У навчально-методичному посібнику «Дії працівників Державної податкової служби в екстремальних ситуаціях» В. В. Шейбут виділяє найбільш вживані форми впливу, що можуть застосовуватися платниками податків по відношенню до податківців під час здійснення останніми дій спрямованих на виконання професійних обов’язків [169, с.121]. Ними є такі форми впливу:
– образа;
– погроза та її різновиди (погроза вбивством, погроза насильством, погроза знищення майна);
– втручання в діяльність працівника ДПС;
– домовленості;
– шантажування;
– дача хабара
– заподіяння тілесних ушкоджень та фізичного болю;
– удар, побої, інші насильницькі дії.
Аналіз вітчизняної відомчої медичної статистики щодо захворюваності працівників податкової міліції узгоджується із дослідженнями проведеними російськими науковцями серед працівників податкової поліції (аналог української податкової міліції). За отриманими даними найбільш поширеними хворобами психосоматичного характеру є наступні:
– нейроциркуляторна дистонія (НЦД);
– ішемічна хвороба серця;
– виразка шлунку.
Було встановлено, що ці захворювання корелюють із типами реагування у конфліктних (професійних) ситуаціях. Найчастіше хворі на психосоматичні захворювання обирають тип поведінки «суперництво» на відміну від типу – «співробітництво» (який майже не обирається), а серед домінуючих копінг-стратегій характерною є стратегія «уникнення» і не властивою стратегія «пошуку соціальної підтримки»[138, 141, 147].
Таким чином розглянуті та проаналізовані нами особливості та соціально-психологічні умови діяльності працівника податкової міліції, наявна нормативно-правова основа, встановлені особливості взаємин суб’єкта праці з компонентами діяльності та її функціонального забезпечення дають нам змогу побудувати описову професіограму та психограму професії працівника податкової міліції. Яка є наступним кроком на шляху до визначення професійно важливих психологічних та психофізіологічних якостей необхідних для успішного здійснення працівником підрозділу податкової міліції своєї професійної діяльності.