Agnus Dei (2)

Богдан-Ігор Антонич

Ти не гордий орел сизокрилий,

що заслонює крилами сонце, мов хмара в очах,

ти не хижий звір – лев повен сили,

що довкола кубла лютим ревом викликує жах.

Я знаю друге Твоє імня:

Боже Ягня.

Ти не гнів, Ти не грім, Ти не кара,

тільки спів, тільки дім доброти та пробачення звук.

Ти не меч, не вогонь, не примара,

дай мені в серця дні відчитати письмо Твоїх рук.

Я кличу до Тебе щодня:

Боже Ягня.

Ти не ніч, Ти не темінь для нас.

Ти для віч вічне світло, по темряві рання просвіта.

Ти не скрегіт і не дисонанс,

Ти акорд дзвінкодзвонний, єдина гармонія світа,

Ти пісня сонця й ясного дня:

Боже Ягня.

Ти не біль, ти не міль, що гризе.

Ти любов, Ти нам знов до душі радість ллєш, добрий Боже.

Ти потіха, ти лік на все зле.

А як витримати людське серце у злиднях не може,

в темноті кличе одне імня:

Боже Ягня.

Понеділок, 11 квітня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Український заголовок упорядників: «Божий Агнець». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 110.