Ascensio Domini

Богдан-Ігор Антонич

(Вознесення)

Замкнулись неба двері,

замкнулись неба срібні брами,

Ти відійшов в ефірі,

німа журба лишилась з нами.

О ти зневіри терне,

що раниш нашу душу голу!

Коли, коли нам верне

з галузкою надії Голуб?

Читаємо письмо,

слова, розсипані на труш,

вознесення ждемо

приземних, бідних наших душ.

Мов море в час прибою

із берегів тікає круга,

щоденно за Тобою

летить до неба людська туга.

Понеділок, 28 березня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: Дзвони. – 1932. – Ч. 5 (14). – С. 322-323 (під заголовком «Ascensio»; у підрядковій примітці зазначено: «Вознесення»). Український заголовок упорядників «Зібраних творів, 1967»: «Вознесення». Рукопис зберігається у Львівська національна бібліотека (від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175). Подаємо за публікацією у «Дзвонах».

Ефір – у давньогрецькій міфології: найвищий шар чистого й прозорого повітря, в якому нібито жили боги; далека височінь, безповітряний простір.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 104.