Spes

Богдан-Ігор Антонич

(Віра, надія, любов, ч. 4)

Коли довкола ніч є чорна,

життя важке, неначе жорна,

а серце з болю мліє,

приходиш ти,

надіє.

Приносиш ясний усміх долі,

хвороба гоїться поволі,

обнова в серці спіє.

О, нам світи,

надіє.

Коли розпечені в нас чола,

душа отруєна та квола,

твій свіжий холод віє,

до нас лети,

надіє.

Іде на манівці дорога,

не бачиш сонця з-за порога,

зневіра в серці тліє,

приходиш ти,

надіє,

дочко Бога!

Вівторок, 29 березня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: Дзвони. – 1933. – Ч. 3. – С. 98-99 (під заголовком «Надія»). Український заголовок упорядників «Зібраних творів, 1967»: «Надія (Віра, надія, любов, 4». Рукопис зберігається у Львівська національна бібліотека (від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175). Подаємо за публікацією у «Дзвонах».

Spes – давньоримська богиня надії.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 108 – 109.