Te Deum laudamus, 2

Богдан-Ігор Антонич

Для Тебе море грає осяйний, палкий псалом,

для Тебе вітер громові, лункі пісні співа,

для Тебе лютий буревій морським хвилює дном,

для Тебе шепотом шовковим шелестить трава.

Про Тебе ліс розказує чудову, дивну повість,

про Тебе вічно пам’ятають незабудьки сині,

про Тебе сонце сповіщає Полум’яну Новість,

про Тебе янгол казку шепотить до вух дитині.

Для Тебе сяє золото стрімких, високих бань,

для Тебе ладаном горять жемчужні вівтарі,

для Тебе сплачують поети слів натхненних дань,

для Тебе б’ють у срібні струни віщі гуслярі.

Про Тебе об’явлення ждали крізь віки погани,

про Тебе нам говорить казка давніх літ тепер ще,

про Тебе думку носить навіть душогуб поганий,

про Тебе, добрий Боже, мріє кожне людське серце.

Четвер, 2 червня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: Дзвони. – 1932. – Ч. 7/8 (16/17). – С. 508 (під заголовком «Те Deum»). Український заголовок упорядників «Зібраних творів, 1967»: «Хватім Господа, II». Рукопис зберігається у Львівська національна бібліотека (від. рукоп, ф. 10, од. зб. 175). Подаємо за публікацією у «Дзвонах».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 112.