De morte, ч. 3

Богдан-Ігор Антонич

Requiem

Вже долоня янгола діткнулась гордого чола,

ти спочив, мій друже, у могилі.

Вже для тебе не існує суперечність правди й зла,

не існують речі злі та милі.

Вічності ти передав, що вічне, а землі, що земне,

із життям рахунки покінчив.

Божий післанець докладно почислив, що ясне й темне

у душі було й ти вже щаслив.

Біла тінь твоя вже знає з всіх найбільшу таємницю,

бенкетує серед вічних бесід.

Серце відійшло в чорнозем, може, виросте в пшеницю,

а тепер твоїм є тілом всесвіт.

Станув час – це Бог для тебе затримав грядучі дні.

Я піду небавом за тобою,

та тепер шукаю ще гармонії життя й борні –

ти знайшов гармонію спокою.

Вівторок, 29 березня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Український заголовок упорядників: «Про смерть III Реквієм». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 108.